Гемодіаліз за наявності показань і протипоказань

Абсолютні:

Протягом процедури та режим гемодіалізу

Для кожного хворого призначається індивідуальний режим і сама програма проведення процедури гемодіалізу. Зазвичай призначають гемодіаліз близько 3 разів на тиждень, кожен сеанс триває від 4 до 6 годин. Є безліч різних видів мембран для того, щоб зробити діаліз, основні відмінності яких – корисної площі поверхні. Різні перетинки підходять різними програмами: і щоденної по 2 години, і для діалізу двічі в тиждень. Якщо з’ясовується, що видільна функція нирок ще збереглася, то лікар може скоротити кількість проведених процедур.

Найчастіше процедура проводиться при відвідуванні лікарні, але бувають випадки, коли необхідно провести гемодіаліз на дому, для таких моментів існують портативні апарати. До позитивних якостей діалізу у домашніх умовах можна віднести можливість проводити його більш часто при необхідності. Діаліз цілком можна поєднати з роботою, дієтою і звичним способом життя. Більш того, штучна нирка може бути взята в тривалі поїздки або подорожі.

Перед тим як пройти першу процедуру гемодіалізу, необхідно створити доступ до власної кровоносній системі, цю процедуру роблять у медичному закладі. Є 3 різних види забезпечення доступу до крові: фістула, трансплантат і катетер.

1. Фістула безпосередньо з’єднує артерію і вену, найчастіше вона розміщується в зоні передпліччя. Кровотік у відні при такому втручанні значно збільшується, її діаметр стає більше, а стінка дещо міцніше. Так відень стає придатною для регулярного введення голки.
2. Синтетична трубка в якості трансплантата теж з’єднує відня і артерію. При введенні трубки не потрібен додатковий час для загоєння судин, тому і застосовувати її можна на ранніх термінах. Але при такому методі часто виникають ускладнення.
3. Катетер використовується суто для тимчасового доступу, він встановлюється в будь-якій з доступних вен. При проведенні діалізу катетер вводять голки, через які кров і надходить. Катетер ставлять при одиночному діалізі, коли немає зайвого часу для довгого відкриття доступу іншим способом.

Дієти при проходженні гемодіалізу

У разі коли хворий проходить гемодіаліз, він повинен дотримуватися певних правил харчування для того, щоб очистити кров від шлаків. Правила дієт не дуже складні, але їх слід дотримуватися неухильно:

1. Рекомендується споживати більше продуктів, що містять білок, оскільки при гемодиализном очищення крові з організму йде багато корисних речовин (однак до початку проведення процедури гемодіалізу споживання білка варто обмежити).
2. Вживання калію має строго контролюватися. Калій практично завжди входить до складу солезаменителей, окремі види фруктів і овочів. При підвищенні кількості калію можливі ускладнення на серце.
3. В залежності від хвороби потрібно контролювати вживання рідини. В проміжку часу від однієї процедури до наступної маса тіла хворого не повинна виростати більше чим на 5% від первісної. Якщо вживати більше рідини, то можуть утворитися набряки, ускладнення на серце і деяких інших органах.
4. Потрібно обмежувати кількість солі в їжі, оскільки вона призводить до відчутного затриманню води в тілі хворого.
5. У разі якщо лікар прописав ліки, які регулюють обмін кальцію і фосфору, потрібно зменшити споживання продуктів, в яких міститься багато фосфору.

У разі якщо в період між процедурами відбулося порушення дієти, не потрібно приховувати стався факт від вашого лікуючого лікаря. Коли порушення харчування відомо, потрібно буде відкоригувати режим гемодіалізу, щоб відновити порушення в організмі.

Можливі ускладнення

Процедура, при якій застосовується штучна нирка, не завжди проходить гладко і безболісно. Іноді проявляється нудота і навіть блювота, можуть статися судоми в м’язах. Дуже рідко, але можливо при гемодіалізі поява такого ускладнення, як повітряна емболія, що може призвести навіть до летального результату. Подібна емболія може розвинутися тільки при збоях в роботі апарату або при порушенні правил його використання.

Здебільшого проблеми і ускладнення з’являються з боку доступу до судин, якщо використовується трансплантат або катетер, то існує ризик виникнення тромбів в судинах. Якщо відбувається з’єднання через фістулу, то є небезпека виникнення інфекцій аж до зараження крові і подальшого летального результату.

Стрімке зниження тиску плазми може викликати діалізний синдром, який проявляється у тимчасових проблеми з свідомістю. Якщо рівень калію, натрію або кальцію знизити досить різко, то може статися порушення ритму серця. Іноді може виникати навіть алергія на складові елементи самих мембран.

Варто завжди пам’ятати, що якщо при проведенні процедури використання штучної нирки виникають якісь нетипові неприємні відчуття, то варто відразу ж повідомити про це лікаря. Часто для того, щоб їх вирішити, потрібно тільки трохи скоригувати склад самого розчину або швидкість крові. Якщо ускладнення занадто серйозні, то потрібна невідкладна медична допомога.

Гемодиализ

РЦРЗ (Республиканский центр развития здравоохранения МЗ РК)
Версия: Клинические протоколы МЗ РК — 2013

Общая информация

Краткое описание

Большинство первичных и вторичных заболеваний почек может привести к развитию диффузного нефроангиосклероза, проявляющегося синдромом хронической почечной недостаточности (ХПН), терминальная стадия которой неизбежно ведет к смерти, если не применяются методы заместительной почечной терапии (ЗПТ) — гемодиализ, перитонеальный диализ и трансплантация почек.

Методы заместительной терапии (МЗПТ) разделяются на экстракорпоральные — гемодиализ (ГД), гемофильтрацию (ГФ), гемодиафильтрацию (ГДФ), перитонеальный диализ (ПД) и трансплантация почки. ГДФ он-лайн — является разновидностью эктракорпоральной детоксикации, применяется для удаления средних молекул (В-2 -микроглобулин). Все методы имеют свои преимущества и недостатки, поэтому выбор использования МЗПТ определяется в каждом конкретном случае в зависимости от возраста больного, заболевания, тяжести состояния, опыта персонала.

Автоматизация клиники: быстро и недорого!

— Подключено 300 клиник из 4 стран

— 800 RUB / 4500 KZT / 27 BYN — 1 рабочее место в месяц

Автоматизация клиники: быстро и недорого!

• Подключено 300 клиник из 4 стран

• 1 место — 800 RUB / 4500 KZT / 27 BYN в месяц

Мне интересно! Свяжитесь со мной

Классификация

Диагностика

II. МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ

Лечение

3. Независимо от применяемых программ общий Kt/V должен соответствовать или быть больше недельного стандартного значения, т.е Kt/V=l,2 для 4 часового 3 кратного в неделю диализа, или Kt/V^O,4-0,3 для ежедневного диализа.

После каждой процедуры необходимо провести гигиеническую обработку поверхности аппарата “искусственная почка”, дезинфекцию (декальцификацию) гидравлики.

18. Контроль биохимических показателей уремии’’ производится в зависимости от состояния пациента и стабильности параметров процедуры (эффективный кровоток в диализаторе, эффективное время диализа), но не реже одного раза в месяц. Оцениваются, главным образом, преддиализные показатели, позволяющие вносить коррекцию в режимы очищения крови.

8. Нефрогенная анемия. Показанием к назначению эритропоэтинов является стойкое снижение уровня гемоглобина менее 100 г/л, а гематокрита — ниже 30%. При более выраженной анемии у диализных больных (Нв менее 70 г/л, Ht — ниже 25%) требуется экстренное лечение — гемотрансфузии эритроцитарной массы или отмытых эритроцитов, параллельно начинается парентеральное введение эритропоэтинов. Целевым уровнем гемоглобина у больных на хроническом диализе является 110 г/л. В этой связи индивидуально подбирается такая доза конкретного лекарственного препарата этой группы, которая позволяла бы достичь целевого уровня в течение 1-1,5 месяцев после начала лечения и постоянно поддерживать его в течение всей оставшейся жизни. Начальной дозой любого эритропоэтина является 50-60 ЕД .на кг массы тела 2 раза в неделю подкожно или 3 раза внутривенно. При отсутствии эффекта и устранении причин замедленного действия эритропоэтина его доза удваивается и лечение продолжается. При достижении целевого уровня гемоглобина и стабилизации в течение месяца общая недельная доза снижается на 30-50% (переход на две инъекции вместо трех или снижение дозы при каждом введении). Основной причиной неадекватного ответа на терапию эритропоэтином является дефицит железа вследствие низки запасов в организме или быстрой утилизации для образования гема. В это связи у больных с ХПН, получающих программный гемодиализ, требуется исключить кровопотери, связанные с работой аппаратуры, а также назначить препараты железа, причем, учитывая плохую всасываемость железа при ХПН в кишечнике, требуется назначение Железосодержащих лекарственных средств парентерально (лучше внутривенно). Усилить лечение препаратами железа целесообразно при уровне сывороточного ферритина менее 100 нг/мл.

Госпитализация

Информация

Источники и литература

1. Протоколы заседаний Экспертной комиссии по вопросам развития здравоохранения МЗ РК, 2013
   1. 1. Земченков А.Ю., Томилина Н.А. «К/DOQI обращается к истокам хронической почечной недостаточности». Нефрология и диализ, 2004, №3, с.204 — 220 2. KDOQI Clinical Practice Guidelines for Chronic * Kidney Disease: Evaluation, Classification, and Stratification. Am J Kidney Dis, 2002, T.2 Suppll.P.l -246 3. Jander A, Nowicki M, Tkaczyk M et al. Does a late referral to a nephrologist constitute a problem in children starting renal replacement therapy in Poland? — A nationwide study. Nephrol Dial Transplant. 2006 Apr;21(4): 957-961. 4. Wuhl E, Schaefer F. Therapeutic strategies to slow chronic kidney disease progression. Pediatr Nephrol 2008; 23: 705-716 5. Mattoo TK. Epidemiology, risk factors, and etiology of hypertension in children and adolescents. In UpToDate Online 16.1. UpToDatel, Inc. Niaudet P (eds.). 2008 6. Association IPH: Blood Pressure Limits Chart. In, 2008 http://www.pediatrichypertension.orR/BPLimitsChart.pdf 7. Strict blood-pressure control and progression of renal failure in children. ESCAPE Trial Group, Wuhl E, Trivelli A, Picca S et al. N Engl J Med. 2009 Oct22; 361(17): 1639-50 8. Rene G. VanDeVoorde, Bradley A. Warady. Management of Chronic Kidney Disease, from Pediatric Nephrology; 1676-1677; Springer 2009 9. Clinical practice recommendations for anemia in chronic kidney disease in children. Am J Kidney Dis 2006;47:86-108. 10. Rene G. VanDeVoorde, Bradley A. Warady. Management of Chronic Kidney Disease, from Pediatric Nephrology; 1666-1670; Springer 2009 11. Boehm M, Riesenhuber A, Winkelmayer WC, Arbeiter K, Mueller T, Aufricht C. Early erythropoietin therapy is associated with improved growth in children with chronic kidney disease. Pediatr Nephrol. 2007 Aug;22(8): 1189-93 12. Jabs K. the effect of recombinant human erythropoietin on growth and nutritional status. Pediatr Nephrol 1996; 10: 324-327 13. Gerson A, Hwang W, Fiorenza J et al. Anemia and health-related quality of life in adolescents with chronic kidney disease. Am J Kidney Dis. 2004; 44: 1017-1023 14. Wingen AM, Fabian-Bach C, Schaefer F et al. Randomised multi-centre study of a low-protein diet on the progression of chronic renal failure in children. European Study Group of Nutritional Treatment of Chronic Renal Failure in Childhood. Lancet 1997; 349: 1117-1123 15. Pereira AM, Hamani N, Nogueira PC, Carvalhaes JT. Oral vitamin intake in children receiving long-term dialysis. J Ren Nutr. 2000 Jan; 10(1): 24-9 16. Lesley Ress, Vanessa Shaw. Nutrition in children with CRF and on dialysis. Pediatr Nephrol. 2007; 22; 1689 — 1702

   Информация

   Цепке А.Б. — РЦРЗ М3 РК, начальник отдела разработки клинических руководств и протоколов

   Гемодіаліз за наявності показань і протипоказань

   Гемодіаліз — метод гемокорекції, заснований на принципі дифузійного обміну і фільтраційного переносу низькомолекулярних субстанцій і води через напівпроникну мембрану з циркулюючої екстракорпорально крові в діалізуючий розчин. В основі його лежать механізми молекулярної дифузії та ультрафільтрації. Цей метод активної гемокорекції і еферентної терапії в цілому в клінічній практиці може бути необхідним, коли інші методи корекції ендотоксикозу неспроможні.

   Показання для проведення гемодіалізу відомі. Як і кожне оперативне втручання, метод має певні недоліки: негативний вплив на гемодинаміку, гемостаз, складності в розрахунку дози лікарських препаратів під час гемодіалізу тощо. Тому існує ряд протипоказань для проведення сеансу. Із них основні: нестабільність гемодинаміки, порушення в системі гемокоагуляції, гострі та хронічні виразки шлунково­кишкового тракту з потенційною можливістю кровотечі та інші.

   Ризики порушення гемодинаміки під час діалізу: одномоментне вилучення об’єму крові з циркуляції, можливе зниження судинного тонусу і гіпоксії на цьому фоні, руйнування клітин крові під час проходження її по екстракорпоральному контуру; можлива подальша крововтрата в зв’язку з наведеною та існуючою гіпокоагуляцією.

   У клінічній практиці зустрічаються ситуації, коли гострий гемодіаліз є єдиним ефективним методом протезування функції нирок і гемокорекції для забезпечення функціонування життєвих функцій організму, але існують протипоказання для його проведення.

   У доступній літературі дана ситуація висвітлена недостатньо. Тому ми вирішили поділитися своїм досвідом.

   Хвора А. доставлена з ЦРЛ у ВАІТ Полтавської обласної клінічної лікарні 28.03.2007 р. у тяжкому стані. Вважає себе хворою протягом 48 годин, коли з’явилася загальна слабкість, підвищилася температура тіла до 39 °С, з’явилися кров’янисті виділення з піхви. Самостійно вдома прийняла 1 таблетку анальгіну, 1 таблетку парацетамолу, 1 таблетку рифампіцину. Стан не покращився, і хвора звернулася в ЦРЛ. Був установлений діагноз «маткова кровотеча; вагітність (?); отруєння невідомою речовиною» і рекомендовано лікування в умовах ВАІТ ПОКЛ.

   У відділенні стан хворої тяжкий. Не критична, не може вказати причину захворювання. Виражена задишка, ціаноз, частота дихальних рухів 24/хв, у легенях сухі і вологі хрипи, SаО2 90 % без подачі кисню. Пульс 114 уд/хв, артеріальний тиск 90/40 мм рт.ст. на фоні введення дофаміну в дозі 10 мкг/кг/хв. Живіт дещо здутий, кишкові шуми слабко прослуховуються, печінка виступає на 1,5 см із­під краю реберної дуги, по катетеру рідкими краплями виділяється сеча бурого кольору. Оглянута акушером­гінекологом. Діагноз «маткова кровотеча (порушення менструального циклу; вагітність (?)». Стан після ревізії матки: анемія тяжкого ступеня, СПОН, гостра ниркова недостатність. На фоні терапії киснем через маску проведено рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Заключення: набряк легенів, що відповідало і клінічним даним. Загальний стан хворої погіршувався, і вона переведена на штучну вентиляцію легенів апаратом «Бриз».

   У зв’язку з набряком легенів і гострою нирковою недостатністю показаний гемодіаліз. Незважаючи на нестабільну гемодинаміку, за життєвими показаннями схвалено рішення про проведення гемодіалізу. Катетеризована друга підключична вена, ЦВТ — 100 мм вод.ст. Артеріальний тиск підтримується введенням дофаміну і мезатону, проводиться ШВЛ, SаО2 93 % при FiО2 0,5. Гемоглобін — 68 г/л, еритроцити — 1,612/мл. Розпочато сеанс гемодіалізу. Дофамін і мезатон вводяться інфузоматом у магістраль за діалізатором у дозах: дофамін — від 10 до 18 мкг/кг/хв, мезатон — від 120 до 240 мкг/хв. Артеріальний тиск — від 90/60 до 115/85 мм рт. ст. Інфузія: свіжозаморожена плазма 180 мл, еритроцитарна маса 225 мл. За 1,5 години отримано 1600 мл ультрафільтрату. Об’єм крові — 14 000 мл. Швидкість перфузії — від 70 до 100 мл/хв. Діаліз проводився на фоні ШВЛ, SаО2 трималася від 89 до 96 % наприкінці діалізу. ЦВТ наприкінці сеансу — 50 мм вод. ст. Того ж дня (28.03) проведено ургентне оперативне втручання (видалення матки з додатками, санація, дренування черевної порожнини). Наркоз ендотрахеальний, ШВЛ, інфузія: еритроцитарна маса — 210 мл, гелофузин — 500 мл. Гемодинаміка підтримувалася введенням дофаміну і мезатону. Діурез — 0. У післяопераційному періоді до 8 годин 29.03 проводилася терапія: 40% розчин глюкози 400 мл з інсуліном, ципринол 100 мг два рази (включно з сеансом гемодіалізу). У подальшому щодня він уводився дозою 100 мг через 8 годин, уводилися Н2­блокатори гістамінових рецепторів, промедол.

   Наступного дня гемодіаліз проводився впродовж 3 годин із підтримкою гемодинаміки об’ємом, дофаміном і мезатоном, на фоні ШВЛ. Отримано 2000 мл ультрафільтрату. У післядіалізний період вводився 20% розчин глюкози з інсуліном об’ємом, що відповідає фізіологічним і патологічним втратам рідини. На 3­тю добу проводився діаліз із респіраторною і гемодинамічною підтримкою протягом 3 годин, отримано 1600 мл ультрафільтрату.

   Під час 4­го гемодіалізу хвора екстубована. Гемодинамічна підтримка не проводилася.

   Після 8­го сеансу гемодіалізу почалося відновлення діурезу. Усього проведено 10 сеансів.

   З 2­ї доби почалося харчування берламіном спочатку 180 г на 750 мл води з поступовим збільшенням дози, з 5­ї доби добавлений аміноплазмаль внутрішньовенно 500 мл на добу.

   Основні лабораторні показники: сечовина при надходженні — 26,2 ммоль/л, креатинін — 442 мкмоль/л. Після 10 діалізів: сечовина — 19,0 ммоль/л, креатинін — 467 мкмоль/л, добовий діурез — 1800 мл, гемоглобін — 107 г/л, еритроцити — 3,512/мл.

   Під час 4­го сеансу гемодіалізу хвора зізналася, що з метою переривання вагітності випила 4 флакони по 15 мл спиртового розчину йоду в поєднанні з 1500 мл молока.

   Хвора Б., 34 років, доставлена реанімобілем із ЦРЛ у ВАІТ ПОКЛ. Діагноз «післяпологовий період, ІІ доба, стан після кесаревого розтину 22.05.2007 р. Гіпотонічна кровотеча. Релапаротомія. Стан після надпіхвової ампутації матки з додатками 22.05.2007 р. Внутрішньочеревна кровотеча. Стан після релапаротомії, екстирпації кукси шийки матки, дренування і прошивання гематоми. Дренування і санація черевної порожнини. Геморагічний шок (кровотеча та ДВЗ­синдром), поліорганна недостатність».

   Поліорганна недостатність проявлялась комою ІІ ст., гострою нирковою недостатністю (анурією), гострою дихальною та серцево­судинною недостатністю. Проводилася ШВЛ, гемодинаміка підтримувалася введенням мезатону в дозі 322 мкг/хв. АТ — 135/80 мм рт.ст. ЧСС — 140 уд/хв; анурія. Сечовина — 11,6 ммоль/л, креатинін — 639 мкмоль/л, білок — 37,5 г/л, K — 5,48 ммоль/л.

   У зв’язку з ГНН, проявами гіпергідратації, комою ІІ ст. показаний гемодіаліз. Незважаючи на нестабільність гемодинаміки, схвалено рішення про проведення гемодіалізу. 24.05.2007 р. почався гемодіаліз на фоні ШВЛ і підтримки гемодинаміки мезатоном у дозі 664 мкг/хв при ЦВТ 20 мм вод.ст. На початку процедури знизився АТ до 70/40 мм рт.ст. Зменшена швидкість перфузії до 50 мл/хв, збільшена доза натрію в діалізаті, знижена температура контуру, змінені параметри ШВЛ, доданий адреналін у дозі 9 мг/хв, еритроцитарна маса — 200 мл, свіжозаморожена плазма — 100 мл. Усі ці заходи не забезпечили стабілізацію гемодинаміки. Діаліз припинено через 20 хв від початку; ультрафільтрат — 200 мл. У післядіалізному періоді гемодинаміку вдалося стабілізувати введенням мезатону в дозі 264 мкг/хв, 40% розчину глюкози 400 мл з інсуліном. Наступного дня повторно проводився сеанс гемодіалізу. ЦВТ — 130 мм вод.ст., мезатон — 420 мкг/хв, респіраторна підтримка, тривалість — 3 г, ультрафільтрат — 3 л. Проведено ще 3 сеанси гемодіалізу з гемодинамічною і респіраторною підтримкою. Терапія була неефективною.

   Хвора В., 39 років, доставлена в ВАІТ ПОКЛ із ЦРЛ 24.02.2009 р. з діагнозом: закрита травма живота, розрив селезінки (16.11.2009 р.). Лапаротомія, спленектомія (19.02.2009 р.). Постгеморагічна анемія II ст. ГНН, стадія олігоанурії. Двобічна гіпо­статична зливна пневмонія. Під час оперативного втручання проводилася реінфузія крові, що була в черевній порожнині. При надходженні хвора контактна, АТ — 135/90 мм рт.ст., пульс 118 уд/хв, діурез за годину — 10 мл. Висновок нефролога: ГНН, гострий інтерстиціальний нефрит. Олігоурія. Показаний гемодіаліз. На рентгенограмі органів грудної клітки — правосторонній плеврит. Еритроцити — 1,612/мл, гемоглобін — 52 г/л, білок — 38 г/л, сечовина — 24 ммоль/л, креатинін — 485 мкмоль/л. ЦВТ -300 мм вод.ст. У відділенні зростала гостра дихальна та серцево­судинна недостатність. Хвора переведена на ШВЛ, розпочато введення дофаміну в дозі 7 мкг/кг/хв, мезатону — 134 мкг/хв.

   Незважаючи на нестабільну гемодинаміку, схвалено рішення про проведення гемодіалізу. Сеанс гемодіалізу проводився з респіраторною підтримкою, підтримкою гемодинаміки об’ємом (еритроцитарна маса — 405 мл, гекодез — 400 мл), мезотоном у дозі до 660 мкг/хв, адреналіном — 30 мкг/хв. Тривалість діалізу — 1,5 години, отримано 600 мл ультрафільтрату; швидкість перфузії 50–75 мл/хв. ЦВТ — 0. Після діалізу призначалися 40% розчин глюкози з інсуліном (2 : 1), сорбілакт у дозі, що відповідала фізіологічним і патологічним втратам з контролем АТ та ЦВТ, рівня глікемії. Призначалися антибіотики, квамател, проводилася ШВЛ. З другої доби розпочато ентеральне харчування берламіном у доповнення до парентерального введення 40% розчину глюкози. 10% розчин амінопласмалю почали вводити з 5­ї доби. Наступні 7 сеансів гемодіалізу проводились з інотропною підтримкою, доза препаратів поступово зменшувалась. Після 4­го сеансу припинено введення адреналіну, після 8­го сеансу інотропна підтримка не проводилась. Сеанси проводились тривалістю до 3 годин, отримували від 1000 до 1600 мл ультрафільтрату. У попередніх хворих, як і в цієї пацієнтки, діаліз починався з підвищенням дози інотропої підтримки в 1,5–2 рази від початкової.

   Відновлення діурезу почалося після 6­го сеансу гемодіалізу. ШВЛ проводилася протягом усіх сеансів і в наступні дні, через те що прояви пневмонії тривали. Деканюляція трахеостомічної трубки проведена через 7 днів після припинення сеансів діалізу. Хвора була переведена в нефрологічне відділення з показниками азотемії: сечовина — 9 ммоль/л, креатинін — 234 мкмоль/л, діурез — до 2000 мл.

   Гемодиализ

   

   Если из-за патологии либо ранения почки отказывают, их функции берет на себя мембрана диализатора. Уже более 60 лет гемодиализ, непрерывно совершенствуясь, спасает и продлевает жизнь больных. Уремическая кома, бич почечников в старину, наблюдается всё реже. Жизнь с искусственной почкой из экстренной почки превратилась в повседневность со своими правилами, которые необходимо знать.

   Гемодиализ – это процедура, которая позволяет очищать организм пациента с нарушенной работой почек от лишней жидкости и токсинов. При острой или хронической почечной недостаточности почки не способны выводить воду и продукты метаболизма белка — мочевину и креатинин, поддерживать стабильный уровень калия, фосфора. В этом случае необходимо экстракорпоральное, т.е. внепочечное, удаление ненужных веществ. В быту гемодиализ называют «искусственной почкой» или просто диализом.

   

   Как проходит гемодиализ

   Для подсоединения к искусственной почке необходим сосудистый доступ. С этой целью на предплечье руки заранее выполняют небольшое хирургическое вмешательство — формируют артерио-венозную фистулу. Это сшивание артерии и вены. После операции получают поверхностно расположенный сосуд с достаточно высокой скоростью тока крови и толстой стенкой. Фистуле необходим срок около 1 месяца, чтобы «созреть», т.е. сформироваться после полного заживления.

   Во время процедуры диализа в фистулу вводят иглу с подсоединенной гибкой трубкой, по которой кровь поступает в диализный аппарат. Там происходит удаление токсинов, избыточного количества электролитов и жидкости. После этого кровь возвращают в сосудистое русло больного. Чтобы кровь не сворачивалась и не забила тромбами диализную систему, вводят гепарин. В экстренных случаях, когда нет готового доступа, пациенту устанавливают катетер в крупный сосуд. Гемодиализ делают трижды в неделю, в среднем процедура занимает 4 часа. Все это время пациент лежит в функциональном кресле, подсоединенный к аппарату; можно читать, смотреть ТВ, спать, слушать музыку.

   Рисунок 1. Схема гемодиализа. Источник: inspiring / freepik.com

   Показания к началу гемодиализа

   Гемодиализ проводят при остром повреждении почек и при хронической почечной недостаточности. Так как острое повреждение может быть обратимым, то и процедур в этом случае требуется лишь несколько, обычно от 2 до 5. С восстановлением функции почек гемодиализ прекращают.

   При хронической недостаточности или при остром повреждении с неблагоприятным исходом почки полностью перестают выполнять свои функции. Происходит это из-за гибели почечных клубочков и замещения их рубцовой тканью. В этом случае гемодиализ замещает работу почек и проводится до момента пересадки донорского органа либо до смерти пациента.

   Показания к началу процедуры определяет врач-нефролог. Специалист в первую очередь ориентируется на состояние пациента, но учитывает и результаты анализов. Симптомы, которые указывают на необходимость скорейшего начала диализа у пациентов с тяжелым заболеванием почек:

   • нарушение деятельности мозга из-за воздействия уремических токсинов
   • невозможность контроля артериального давления
   • выраженное нарушение кислотно-щелочного баланса
   • неконтролируемые отеки с риском развития отека мозга или отека легких
   • прогрессирующая потеря веса
   • выраженная тошнота, рвота, общая слабость
   • мучительный кожный зуд, отложение токсинов на серозных оболочках организма
   • повышение уровня калия свыше 6,5 ммоль/л
   • снижение уровня клубочковой фильтрации до уровня менее 10 мл/мин.

   Оборудование для гемодиализа. Фото: mailsonpignata / freepik.com

   Противопоказания к процедуре гемодиализа

   Противопоказания в настоящее время сведены к минимуму — это острое нарушение мозгового кровообращения, кровотечение, общее тяжелое состояние, обусловленное сердечной недостаточностью или онкологическим заболеванием, и психические заболевания (не связанные с поражением головного мозга уремическими токсинами). Тем не менее, даже эти противопоказания считают относительными, т.е. в определенной клинической ситуации пациенту может быть начат гемодиализ, если потенциальная польза процедуры очевидна.

   Осложнения гемодиализа

   Самыми частыми проблемами бывают:

   • повышение или снижение артериального давления
   • судороги в мышцах
   • головная боль

   Несколько реже может быть тошнота, нарушения ритма сердца, тромбоз артерио-венозной фистулы.

   Для профилактики осложнений важно принимать предписанные препараты для снижения давления, в период между процедурами гемодиализа соблюдать диету с ограничением жидкости. В междиализный период прирост веса не должен превышать 5 процентов от идеального «сухого» веса. При нарушении фосфорно-кальциевого обмена нужно корригировать уровни кальция, паратгормона, фосфора и витамина D3. Не стоит самостоятельно принимать препараты, влияющие на свертываемость крови.

   Образ жизни пациента на гемодиализе

   В России пациенты с почечной недостаточностью получают диализное лечение за счет государственных средств.

   Хронический гемодиализ значительно изменяет жизнь пациента, так как необходимо посещение диализного центра три раза в неделю. К счастью, сейчас все более широкое распространение получает так называемый «гостевой» диализ. Например, если пациент хочет уехать в отпуск или навестить родственников в другом городе, он может заблаговременно связаться с ближайшим диализным центром этого города и попросить зарезервировать ему время на процедуры. После приезда в гости программный гемодиализ проводят не в домашнем, а в гостевом центре весь период пребывания. Для пациента это обычно бесплатно, три процедуры в неделю оплачивает государство. Оплата может быть нужна во время заграничных поездок, при необходимости делать диализ чаще или при внезапной поездке без предварительного согласования с гостевым центром.

   Диета при гемодиализе

   Для того, чтобы хорошо переносить очищение крови, важно постоянно контролировать свой вес, не допуская большого набора жидкости между процедурами, придерживаться диеты с ограничением продуктов, богатых калием (сухофрукты, орехи, картофель) и фосфора (сыр, рыба).

   Фото: oksix / freepik.com

   Существуют нормы потребления белка. Определяются они из расчета 1,2 г белка/ 1 кг веса в сутки. Половина этого белка должна быть животного происхождения. Пациенту весом 65 кг полагается получать с пищей 78 граммов белка. При недостаточном питании начинается истощение. В таких случаях нужно дополнительное питание, например, жидкие питательные смеси и белковые порошки. Если они не оказывают эффекта, назначают питание по зонду, а если и оно не помогает, то питательные вещества вводят парентерально (внутривенно).

   Диализные больные не должны употреблять столовую соль и большинство солезаменителей, содержащих калий, а также есть блюда, приготовленные с существенной добавкой соли. Гемодиализ удаляет из организма водорастворимые витамины — C и группы B. Поэтому рекомендуется принимать с пищей витамины: суточная норма витамина C 60-100 мг, фолиевой кислоты — 0,8-1 мг. Отдельно назначается витамин D, доза устанавливается индивидуально в зависимости от уровня кальция, фосфора и кальцитриола в крови.

   Общее потребление кальция не должно превышать 2000 мг в сутки, а фосфора — 800-1000 мг.

   Очень часто у диализных пациентов возникает железодефицитная анемия, что требует введения стимулирующих образование красных кровяных клеток средств (эритропоэтинов) и препаратов железа.

   Перспективы

   Несмотря на некоторые сложности, большинство пациентов на гемодиализе живут полноценной жизнью: они могут работать, учиться, заниматься физкультурой, посещать бассейн, ездить в отпуск. В настоящее время пациенты на искусственной почке могут жить 20-30 лет. Если гемодиализ начинают в возрасте старше 75 лет и уже есть тяжелые заболевания сердца, сосудов или сахарный диабет, то прогноз ухудшается.

   Поскольку жизнь на гемодиализе — это очень надолго, пациенту предстоит приучить себя к мысли о постоянной совместной работе с врачом и диализной командой, а также освоить самоконтроль в междиализный период (это примерно 92% всего времени, которым располагает больной). Очень важно следить за весом, рационом, знать о действии каждого назначенного лекарства и уметь оценить критичность любой ситуации.

   Гемодіаліз за наявності показань і протипоказань

   Гемодіаліз — метод гемокорекції, заснований на принципі дифузійного обміну і фільтраційного переносу низькомолекулярних субстанцій і води через напівпроникну мембрану з циркулюючої екстракорпорально крові в діалізуючий розчин. В основі його лежать механізми молекулярної дифузії та ультрафільтрації. Цей метод активної гемокорекції і еферентної терапії в цілому в клінічній практиці може бути необхідним, коли інші методи корекції ендотоксикозу неспроможні.

   Показання для проведення гемодіалізу відомі. Як і кожне оперативне втручання, метод має певні недоліки: негативний вплив на гемодинаміку, гемостаз, складності в розрахунку дози лікарських препаратів під час гемодіалізу тощо. Тому існує ряд протипоказань для проведення сеансу. Із них основні: нестабільність гемодинаміки, порушення в системі гемокоагуляції, гострі та хронічні виразки шлунково­кишкового тракту з потенційною можливістю кровотечі та інші.

   Ризики порушення гемодинаміки під час діалізу: одномоментне вилучення об’єму крові з циркуляції, можливе зниження судинного тонусу і гіпоксії на цьому фоні, руйнування клітин крові під час проходження її по екстракорпоральному контуру; можлива подальша крововтрата в зв’язку з наведеною та існуючою гіпокоагуляцією.

   У клінічній практиці зустрічаються ситуації, коли гострий гемодіаліз є єдиним ефективним методом протезування функції нирок і гемокорекції для забезпечення функціонування життєвих функцій організму, але існують протипоказання для його проведення.

   У доступній літературі дана ситуація висвітлена недостатньо. Тому ми вирішили поділитися своїм досвідом.

   Хвора А. доставлена з ЦРЛ у ВАІТ Полтавської обласної клінічної лікарні 28.03.2007 р. у тяжкому стані. Вважає себе хворою протягом 48 годин, коли з’явилася загальна слабкість, підвищилася температура тіла до 39 °С, з’явилися кров’янисті виділення з піхви. Самостійно вдома прийняла 1 таблетку анальгіну, 1 таблетку парацетамолу, 1 таблетку рифампіцину. Стан не покращився, і хвора звернулася в ЦРЛ. Був установлений діагноз «маткова кровотеча; вагітність (?); отруєння невідомою речовиною» і рекомендовано лікування в умовах ВАІТ ПОКЛ.

   У відділенні стан хворої тяжкий. Не критична, не може вказати причину захворювання. Виражена задишка, ціаноз, частота дихальних рухів 24/хв, у легенях сухі і вологі хрипи, SаО2 90 % без подачі кисню. Пульс 114 уд/хв, артеріальний тиск 90/40 мм рт.ст. на фоні введення дофаміну в дозі 10 мкг/кг/хв. Живіт дещо здутий, кишкові шуми слабко прослуховуються, печінка виступає на 1,5 см із­під краю реберної дуги, по катетеру рідкими краплями виділяється сеча бурого кольору. Оглянута акушером­гінекологом. Діагноз «маткова кровотеча (порушення менструального циклу; вагітність (?)». Стан після ревізії матки: анемія тяжкого ступеня, СПОН, гостра ниркова недостатність. На фоні терапії киснем через маску проведено рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Заключення: набряк легенів, що відповідало і клінічним даним. Загальний стан хворої погіршувався, і вона переведена на штучну вентиляцію легенів апаратом «Бриз».

   У зв’язку з набряком легенів і гострою нирковою недостатністю показаний гемодіаліз. Незважаючи на нестабільну гемодинаміку, за життєвими показаннями схвалено рішення про проведення гемодіалізу. Катетеризована друга підключична вена, ЦВТ — 100 мм вод.ст. Артеріальний тиск підтримується введенням дофаміну і мезатону, проводиться ШВЛ, SаО2 93 % при FiО2 0,5. Гемоглобін — 68 г/л, еритроцити — 1,612/мл. Розпочато сеанс гемодіалізу. Дофамін і мезатон вводяться інфузоматом у магістраль за діалізатором у дозах: дофамін — від 10 до 18 мкг/кг/хв, мезатон — від 120 до 240 мкг/хв. Артеріальний тиск — від 90/60 до 115/85 мм рт. ст. Інфузія: свіжозаморожена плазма 180 мл, еритроцитарна маса 225 мл. За 1,5 години отримано 1600 мл ультрафільтрату. Об’єм крові — 14 000 мл. Швидкість перфузії — від 70 до 100 мл/хв. Діаліз проводився на фоні ШВЛ, SаО2 трималася від 89 до 96 % наприкінці діалізу. ЦВТ наприкінці сеансу — 50 мм вод. ст. Того ж дня (28.03) проведено ургентне оперативне втручання (видалення матки з додатками, санація, дренування черевної порожнини). Наркоз ендотрахеальний, ШВЛ, інфузія: еритроцитарна маса — 210 мл, гелофузин — 500 мл. Гемодинаміка підтримувалася введенням дофаміну і мезатону. Діурез — 0. У післяопераційному періоді до 8 годин 29.03 проводилася терапія: 40% розчин глюкози 400 мл з інсуліном, ципринол 100 мг два рази (включно з сеансом гемодіалізу). У подальшому щодня він уводився дозою 100 мг через 8 годин, уводилися Н2­блокатори гістамінових рецепторів, промедол.

   Наступного дня гемодіаліз проводився впродовж 3 годин із підтримкою гемодинаміки об’ємом, дофаміном і мезатоном, на фоні ШВЛ. Отримано 2000 мл ультрафільтрату. У післядіалізний період вводився 20% розчин глюкози з інсуліном об’ємом, що відповідає фізіологічним і патологічним втратам рідини. На 3­тю добу проводився діаліз із респіраторною і гемодинамічною підтримкою протягом 3 годин, отримано 1600 мл ультрафільтрату.

   Під час 4­го гемодіалізу хвора екстубована. Гемодинамічна підтримка не проводилася.

   Після 8­го сеансу гемодіалізу почалося відновлення діурезу. Усього проведено 10 сеансів.

   З 2­ї доби почалося харчування берламіном спочатку 180 г на 750 мл води з поступовим збільшенням дози, з 5­ї доби добавлений аміноплазмаль внутрішньовенно 500 мл на добу.

   Основні лабораторні показники: сечовина при надходженні — 26,2 ммоль/л, креатинін — 442 мкмоль/л. Після 10 діалізів: сечовина — 19,0 ммоль/л, креатинін — 467 мкмоль/л, добовий діурез — 1800 мл, гемоглобін — 107 г/л, еритроцити — 3,512/мл.

   Під час 4­го сеансу гемодіалізу хвора зізналася, що з метою переривання вагітності випила 4 флакони по 15 мл спиртового розчину йоду в поєднанні з 1500 мл молока.

   Хвора Б., 34 років, доставлена реанімобілем із ЦРЛ у ВАІТ ПОКЛ. Діагноз «післяпологовий період, ІІ доба, стан після кесаревого розтину 22.05.2007 р. Гіпотонічна кровотеча. Релапаротомія. Стан після надпіхвової ампутації матки з додатками 22.05.2007 р. Внутрішньочеревна кровотеча. Стан після релапаротомії, екстирпації кукси шийки матки, дренування і прошивання гематоми. Дренування і санація черевної порожнини. Геморагічний шок (кровотеча та ДВЗ­синдром), поліорганна недостатність».

   Поліорганна недостатність проявлялась комою ІІ ст., гострою нирковою недостатністю (анурією), гострою дихальною та серцево­судинною недостатністю. Проводилася ШВЛ, гемодинаміка підтримувалася введенням мезатону в дозі 322 мкг/хв. АТ — 135/80 мм рт.ст. ЧСС — 140 уд/хв; анурія. Сечовина — 11,6 ммоль/л, креатинін — 639 мкмоль/л, білок — 37,5 г/л, K — 5,48 ммоль/л.

   У зв’язку з ГНН, проявами гіпергідратації, комою ІІ ст. показаний гемодіаліз. Незважаючи на нестабільність гемодинаміки, схвалено рішення про проведення гемодіалізу. 24.05.2007 р. почався гемодіаліз на фоні ШВЛ і підтримки гемодинаміки мезатоном у дозі 664 мкг/хв при ЦВТ 20 мм вод.ст. На початку процедури знизився АТ до 70/40 мм рт.ст. Зменшена швидкість перфузії до 50 мл/хв, збільшена доза натрію в діалізаті, знижена температура контуру, змінені параметри ШВЛ, доданий адреналін у дозі 9 мг/хв, еритроцитарна маса — 200 мл, свіжозаморожена плазма — 100 мл. Усі ці заходи не забезпечили стабілізацію гемодинаміки. Діаліз припинено через 20 хв від початку; ультрафільтрат — 200 мл. У післядіалізному періоді гемодинаміку вдалося стабілізувати введенням мезатону в дозі 264 мкг/хв, 40% розчину глюкози 400 мл з інсуліном. Наступного дня повторно проводився сеанс гемодіалізу. ЦВТ — 130 мм вод.ст., мезатон — 420 мкг/хв, респіраторна підтримка, тривалість — 3 г, ультрафільтрат — 3 л. Проведено ще 3 сеанси гемодіалізу з гемодинамічною і респіраторною підтримкою. Терапія була неефективною.

   Хвора В., 39 років, доставлена в ВАІТ ПОКЛ із ЦРЛ 24.02.2009 р. з діагнозом: закрита травма живота, розрив селезінки (16.11.2009 р.). Лапаротомія, спленектомія (19.02.2009 р.). Постгеморагічна анемія II ст. ГНН, стадія олігоанурії. Двобічна гіпо­статична зливна пневмонія. Під час оперативного втручання проводилася реінфузія крові, що була в черевній порожнині. При надходженні хвора контактна, АТ — 135/90 мм рт.ст., пульс 118 уд/хв, діурез за годину — 10 мл. Висновок нефролога: ГНН, гострий інтерстиціальний нефрит. Олігоурія. Показаний гемодіаліз. На рентгенограмі органів грудної клітки — правосторонній плеврит. Еритроцити — 1,612/мл, гемоглобін — 52 г/л, білок — 38 г/л, сечовина — 24 ммоль/л, креатинін — 485 мкмоль/л. ЦВТ -300 мм вод.ст. У відділенні зростала гостра дихальна та серцево­судинна недостатність. Хвора переведена на ШВЛ, розпочато введення дофаміну в дозі 7 мкг/кг/хв, мезатону — 134 мкг/хв.

   Незважаючи на нестабільну гемодинаміку, схвалено рішення про проведення гемодіалізу. Сеанс гемодіалізу проводився з респіраторною підтримкою, підтримкою гемодинаміки об’ємом (еритроцитарна маса — 405 мл, гекодез — 400 мл), мезотоном у дозі до 660 мкг/хв, адреналіном — 30 мкг/хв. Тривалість діалізу — 1,5 години, отримано 600 мл ультрафільтрату; швидкість перфузії 50–75 мл/хв. ЦВТ — 0. Після діалізу призначалися 40% розчин глюкози з інсуліном (2 : 1), сорбілакт у дозі, що відповідала фізіологічним і патологічним втратам з контролем АТ та ЦВТ, рівня глікемії. Призначалися антибіотики, квамател, проводилася ШВЛ. З другої доби розпочато ентеральне харчування берламіном у доповнення до парентерального введення 40% розчину глюкози. 10% розчин амінопласмалю почали вводити з 5­ї доби. Наступні 7 сеансів гемодіалізу проводились з інотропною підтримкою, доза препаратів поступово зменшувалась. Після 4­го сеансу припинено введення адреналіну, після 8­го сеансу інотропна підтримка не проводилась. Сеанси проводились тривалістю до 3 годин, отримували від 1000 до 1600 мл ультрафільтрату. У попередніх хворих, як і в цієї пацієнтки, діаліз починався з підвищенням дози інотропої підтримки в 1,5–2 рази від початкової.

   Відновлення діурезу почалося після 6­го сеансу гемодіалізу. ШВЛ проводилася протягом усіх сеансів і в наступні дні, через те що прояви пневмонії тривали. Деканюляція трахеостомічної трубки проведена через 7 днів після припинення сеансів діалізу. Хвора була переведена в нефрологічне відділення з показниками азотемії: сечовина — 9 ммоль/л, креатинін — 234 мкмоль/л, діурез — до 2000 мл.

   Показання і протипоказання до гемодіалізу

   За допомогою нирок кров очищується від продуктів обміну речовин, нормалізується водно-сольовий і кислотно-лужний баланс організму, виводиться надлишок рідини. Припинення функціонування цих органів призводить до інтоксикації організму і, як наслідок, смерті пацієнта. Щоб уникнути летального результату і дати людині час до операції з пересадки, використовують штучну нирку — апарат для гемодіалізу.

   Історія

   Проблема очищення крові розглядалася з часів античності. Медики того часу намагалися проводити гемодіаліз за допомогою прийому рослинно-мінеральних сумішей. Пошуки дієвої методики велися до середини ХIХ століття, коли шотландський вчений Томас Грехем описав процедуру гемодіалізу за допомогою пергаментних напівпроникних мембран.

   Перша штучна нирка з`явилася в 1913 році. Її створив американський вчений Джон Абель, однак технічні можливості апарату були невеликі, і на людях він не застосовувався.

   Перший сучасний гемодіаліз на людину було проведено в 1944 році — пацієнткою виявилася 67-річна жінка з уремією. Через рік був зареєстрований випадок успішного виведення пацієнта з уремічний коми.

   З 60-х років минулого століття штучна нирка почала використовуватися повсюдно. Це сталося завдяки принципово новому технічному пристрої апарату — нові розробки забезпечили довгостроковий судинний доступ.

   

   Навіщо потрібен гемодіаліз?

   Кількість функціональної тканини нирок зменшується внаслідок різних патологій. Цей стан називають нирковою недостатністю. До найбільш поширених причин її розвитку належать:

   • пієлонефрит, гломерулонефрит;
   • онкологічні захворювання сечовидільної системи;
   • нефролітіаз;
   • розлади обмінних процесів (подагра, цукровий діабет, амілоїдоз);
   • системні захворювання (васкуліт, червоний вовчак);
   • хвороби кровоносної системи (атеросклероз, артеріальна гіпертензія).

   Крім цього, штучна нирка застосовується при різного роду отруєннях та гіпергідратації.

   Ниркова недостатність призводить до накопичення в крові токсичних речовин, продуктів метаболізму і рідини. Зазвичай в цьому випадку говорять про необхідність пересадки органу, однак, очікування відповідного імплантату часто займає роки. Таким чином, гемодіаліз потрібно, щоб:

   • зберегти життя;
   • дати можливість дочекатися операції з пересадки;
   • дати можливість вести активний спосіб життя, не дивлячись на неповноцінну роботу нирок.

   Функції штучної нирки

   Гемодіаліз призначається, коли нирки втрачають свою функціональність на 85-90%. Штучна нирка частково заміщає роботу справжнього органу:

   • Видаляє з крові сечовину, продукти обміну, токсини.
   • Регулює рівень електролітів — надлишок переходить в діалізний розчин, а потрібне для життя кількість залишається в крові.
   • Видаляє надлишок води, що дозволяє усунути або попередити набряки суглобів, легенів, мозку.
   • Контролює кислотно-лужний баланс за допомогою введення бікарбонату натрію. Речовина, проникаючи в кров, підвищує її кислотність до необхідного рівня.
   • Попереджає тромбоутворення завдяки гепарину — препарату, що перешкоджає згортанню крові.
   • Вловлює бульбашки повітря і піну, не дозволяючи їм проникнути в кровотік.

   Що собою являє апарат для гемодіалізу?

   Існує безліч різновидів апарату штучної нирки, але їх основні складові однакові. Вони підрозділяються на три системи:

   1. Перфузионная система перекачує кров- забезпечує подачу гепаріна- видаляє повітряні пузирькі- контролює кров`яний тиск.
   2. Система для приготування діалізного розчину змішує воду і концентрат діалізата, видаляє повітря-контролює температуру розчину- попереджає витік крові в діалізат- контролює фільтрацію.
   3. Фільтр з целюлозної або синтетичною мембраною відокремлює продукти розпаду від кальцію, клітин крові, білка та інших необхідних організму речовин.

   Штучна нирка обладнана монітором, на який виводяться дані про перебіг гемодіалізу.

   Як проходить гемодіаліз?

   Процедура може проходити як в умовах стаціонару, так і амбулаторно, в медичних центрах нефрології та гемодіалізу. Очищення крові на апараті займає 4-7 годин і проводиться 3-4 рази на тиждень. Контролює процедуру нефролог або реаніматолог.

   • Перед процедурою пацієнта зважують, щоб визначити кількість рідини, яку потрібно вивести з організму, а також вимірюють його тиск і пульс.
   • Пацієнт сідає в крісло, лікар вставляє йому в вену катетер або отримує доступ до кровотоку через фістулу — з`єднання, утворене за допомогою з`єднання артерії і вени, — і підключає до апарату.
   • Кров засмоктується в камеру діалізаторів, проходить через фільтри і повертається назад в організм. Склад розчину підбирається індивідуально для кожного пацієнта.

   Під час гемодіалізу людина повинна перебувати в стані спокою — спати, читати книгу, грати на планшеті, дивитися телевізор. Стояти і приймати їжу заборонено. Після діалізу вимірюють рівень сечовини, а на місце проколу накладають стерильну пов`язку.

   Протипоказання

   Гемодіаліз забороняється проводити людям, у яких діагностовано:

   • захворювання крові (лейкоз, апластична анемія, порушення згортання) — проходячи через апарат, еритроцити можуть пошкоджуватися, а гепарин підвищує ризик внутрішньої кровотечі;
   • хвороби серця (серцева недостатність, постінфарктний стану) — через зміни хімічного складу крові можуть виникнути порушення серцевого ритму, зупинка серця;
   • ураження центральної нервової системи та психічні порушення (інсульт, епілепсія, психоз, шизофренія) — процедура викликає легкий набряк мозку, що провокує головний біль і напади психічного розладу;
   • інфекційні захворювання, внаслідок яких в кровотік можуть потрапити мікроорганізми і привести до запалення серця або зараження крові;
   • важка форма гіпертонічної хвороби, при якій під час гемодіалізу може розвинутися інсульт або інфаркт;
   • туберкульоз внутрішніх органів — під час процедури паличка Коха поширюється в інші системи організму;
   • онкологічні захворювання — при гемодіалізі з`являються нові метастази.

   Крім того, протипоказанням називають вік старше 80 років (і після 70, якщо пацієнт страждає на цукровий діабет), що пов`язано з серцево-судинними змінами.

   Побічні ефекти

   Незважаючи на функціональну користь, штучна нирка іноді стає причиною ряду негативних ефектів:

   • свербіж шкірних покривів, подразнення в місці входу катетера;
   • зниження рівня еритроцитів;
   • гіпотонія в сукупності з нудотою, блювотою, спазмами в животі, утрудненим диханням;
   • гіпертонія;
   • м`язові спазми і болі;
   • порушення сну;
   • запалення перикарда;
   • зниження міцності кісткової тканини.

   Якщо наступають негативні наслідки, лікар у міру можливостей коригує процес гемодіалізу — знижує або підвищує частоту і тривалість процедур, змінює склад розчину.

   Правила харчування

   Штучна нирка накладає ряд обмежень на життя пацієнта, особливо на його харчові звички:

   • Кількість солі в раціоні скорочується до мінімуму, а маринади, копченості та соління забороняються.
   • Скорочується кількість їжі, що містить тваринні білки, калій і фосфор.
   • Питний режим вираховується лікарем і пацієнтом в точності до грама. У формулу входять супи, фрукти, овочі і інша їжа, що містить рідину.
   • Забороняється вживати алкогольні напої.
   • Овочі і нежирне м`ясо їдять тільки у вареному вигляді, попередньо вимочивши і подрібнивши продукти.

   Крім цього, пацієнт повинен стежити за масою тіла і приймати підтримуючі препарати для регуляції фосфорно-кальцієвого обміну, які призначає лікар.

   Читайте также:

   1. 1г белка сколько калорий в
   2. Аллергический и неаллергический ринит
   3. Арбуз при похудении можно или нельзя вечером
   4. Безвредные упражнения для пресса
   5. Борьба с осложнениями ОРВИ
   6. В какое время можно есть арбуз при похудении
   7. Внешние женские половые органы: вульва
   8. Воспалительные заболевания органов малого таза у женщин