Найпоширеніша патологія язика

Аномалії язика

Аномалії язика – група вроджених стоматологічних захворювань, причиною яких є порушення внутрішньоутробного закладки і розвитку органу. Одні аномалії представляють чисто анатомічний дефект, інші – серйозним чином позначаються на таких важливих функціях, як смоктання, прийом їжі, ковтання, мова. До основних методів діагностики відносяться клінічний та інструментальний огляд органів порожнини рота, збір анамнезу, телерентгенографія. Лікування аномалій проводять в дитячому віці, щоб попередити подальші ускладнення. Усувають пороки переважно за допомогою хірургічних методів.

Причини аномалій язика

Пороки мови мають поліетіологічним природу. Аномалії є наслідком порушення внутрішньоутробного розвитку, яке може бути обумовлено спадковими, ендогенними і екзогенними причинами. Всі ці фактори впливають на дитину на ранніх етапах ембріогенезу. Передумовами до виникнення вроджених патологій язика служать:

• Генетичні захворювання. Можуть бути успадкованими або розвиватися в результаті нових мутацій. Так, макроглоссия характерна для синдромів Беквіт-Видемана, Дауна, Сотоса, спадкових мукополисахаридозов; гіпо- та аглоссія – для синдрому Хангарта; складчастий мова є ознакою синдрому каудо і спадкових кератоз і т. д.
• Екзогенні фактори. До цієї групи причин відносять вплив на плід іонізуючої радіації, канцерогенів, хімічних речовин, радіоактивного випромінювання, пестицидів в продуктах харчування, що вживаються вагітної. Розвитку щелепно-лицьових аномалій сприяють шкідливі звички батьків (вживання алкоголю, наркотиків, куріння), прийом майбутньою матір’ю лікарських препаратів з тератогенними ефектами.
• Ендогенні фактори. Включають інфекційні та метаболічні захворювання вагітної: трихомоніаз, токсоплазмоз, вірусні інфекції, гіповітаміноз і гіпервітаміноз А, гіпотиреоз та ін. Кількість вроджених черепно-лицевих дисморфия зростає пропорційно збільшенню віку матері на момент зачаття.
• Універсальні механізми вад розвитку мови не визначені. Вважається, що аномалії виникають при порушенні розвитку першої та другої зябрових дуг і зростання язичкових зачатків. Існує думка, що в кінці другого місяця внутрішньоутробного розвитку плода змінюється кровопостачання зябрової дуги. До 2-го місяця кров надходить з внутрішньої сонної артерії, а після – з зовнішньої сонної артерії. Період зміни кровопостачання може бути пусковим моментом у формуванні вад щелепно-лицевої ділянки при наявності ендогенних і екзогенних обтяжливих факторів.

Коротка вуздечка язика

Класифікація

Загальноприйнятою класифікації вад мови в стоматології не розроблено. Виходячи з основних критеріїв (розмір, будова, спосіб прикріплення), аномалії можуть бути розділені на наступні групи:

1. Аномалії розміру – макроглоссия (гіпертрофований мову), мікроглоссія (зменшений в розмірах мову).
2. Аномалії будови / форми – аплазія і аглоссія (відсутність мови), розщеплений мову (подвійний), зоб кореня язика. Розщеплення мови може бути повним і неповним. Зобом мови називають розташування щитовидної залози в товщі кореня органу.
3. Аномалії прикріплення – анкілоглоссія. Дана аномалія обмежує рухливість мови в порожнині рота, і, отже, його функції.
4. Поєднані аномалії – складчастий (борознистий, скротальний) мову. Характеризується наявністю складок і борозен на поверхні органу, за рахунок яких відбувається збільшення його розміру.

Симптоми аномалій мови

При складчатом мовою на його спинці спостерігаються глибокі борозни і складки. Вони розташовуються в поздовжньому і поперечному напрямку. За серединної лінія мови знаходиться найглибша і довга борозна, яка починається від желобоватих сосочків і досягає кінчика. Поперечні складки відходять від глибокої серединної, мають менший розмір. При висуванні мови можна добре розглянути складчастість, яка ділить орган на безліч часточок. Слизова оболонка дна і бічних поверхонь складок покрита сосочками, характерними для нормальної слизової. Захворювання може поєднуватися зі збільшенням або зменшенням розміру органу. Аномалія не турбує людину, найчастіше звернення до стоматолога пов’язано з тим, що пацієнти приймають складки за тріщини.

Мікроглоссія відрізняється недорозвиненням і зменшенням розміру мови. Залежно від ступеня вираженості вади виникає порушення смоктання, а в подальшому – мови. Бувають випадки, коли аномалія протікає безсимптомно. Макроглосія супроводжується порушенням прийому їжі, мови і дихання. У дитини формується неправильний прикус за рахунок постійного тиску на зубні ряди.

На бічних поверхнях язика видно відбитки зубів. Через постійно відкритого рота слизова оболонка пересихає, що викликає дискомфорт. Анкілоглоссія характеризується укороченням вуздечки, її близьким прикріпленням до кінчика язика або яснах. Порушуються функції мови, ковтання, прийому їжі.

Підрізання вуздечки язика і губи у дітей

При аглоссіі – повній відсутності органу – немовля не може здійснювати смоктання, тому ця рідкісна аномалія вимагає зондового годування. Розщеплення мови характеризується наявністю двох половинок, які повністю або частково роз’єднані. Захворювання вимагає хірургічного втручання до того, як дитина навчиться говорити. Мовні мигдалини – вроджена патологія, при якій спостерігається наявність збільшених лімфатичних вузлів у корені язика. При цьому порушується розташування лімфатичних вузлів глоткового кільця.

Зоб мови – це рідкісна патологія, при якій щитовидна залоза локалізується в корені органу. В області сліпого отвору кореня визначається утворення розміром від горошини до горіха. Зачатки залози можуть розташовуватися в товщі всього органу. Мова збільшений в розмірі, перешкоджає нормальному ковтанню і артикуляції.

Ускладнення

При недостатньому гігієнічному догляді за складчастим мовою відбувається скупчення залишків їжі і мікроорганізмів в борознах слизової, виникає запалення – глосит. При зниженні імунітету в борозенках починає розмножуватися грибкова флора, що супроводжується появою білого творожистого нальоту і неприємних зудять відчуттів – розвивається кандидоз. При макроглосія слизова мови висихає, легко травмується, покривається корочками, кровоточить. Слина стікає з куточків рота, викликає мацерацию шкіри. Мовний мигдалина може запалюватися при зниженні реактивності організму. Виникає набряк, припухлість, гіперемія і біль при ковтанні. Зачатки щитовидної залози в корені мови можуть значно збільшуватися, викликаючи дисфагію, утруднення дихання, осиплість голосу.

Діагностика мовних аномалій труднощів не становить. Наявність серйозних вад розвитку визначає неонатолог ще в пологовому будинку, менш виражені аномалії діагностуються стоматологом-терапевтом або хірургом при плановому огляді. Додаткові методи дослідження застосовуються рідко. Диференціальну діагностику вад проводять з глоситом, новоутвореннями, запальними процесами. Основними методами діагностики є:

• Візуальний огляд. Внутрішньоротовий огляд проводять за допомогою двох дзеркал. Оцінюють розмір, форму, колір, структуру, анатомо-топографічне розташування органу. Оглядають слизову оболонку мови, ступінь вираженості сосочків, наявність первинних і вторинних вогнищ ураження. Оцінюють ступінь порушення функцій органу.
• Телерентгенограмм (ТРГ). Дослідження в бічній проекції дозволяє судити про розміри, площі мови, його співвідношенні з зубами і щелепами. Вивчення параметрів ТРГ дає можливість визначити наявність аномалій мови і оклюзії. При складних поєднаних вадах виконується КТ щелеп і лицьових кісток.

Диференціації вимагає вроджений і набутий складчастий мову: в останньому випадку він може бути проявом синдрому Мелькерсона-Розенталя. При цьому синдромі також присутні інші симптоми – параліч особи, припухлість губ або особи. У деяких клінічних випадках аномалія нагадує склерозуючий глосит в третинному періоді сифілісу, з яким також необхідно проводити диференціацію.

Лікування аномалій язика

Методи лікування аномалій залежать від ступеня їх вираженості, порушень функцій. У деяких випадках фахівці обирають наглядову тактику і лише через час приймають рішення про необхідність хірургічного втручання. При складчатом мовою лікування не проводиться, рекомендується дотримуватися гігієни порожнини рота. Терапія відсутня при мовних мигдалинах, мікроглоссіі.

Лікування і профілактика аномалій зубощелепної системи

Аномалії прикріплення, збільшення, розщеплення мови усувають хірургічним способом. Якщо анкілоглоссія порушує смоктання, висічення вуздечки язика проводиться в пологовому будинку. Якщо ж смоктання не порушено, то операцію виконують в старшому віці. За втручання приросли вуздечку розтинають за допомогою ножиць, скальпеля або лазера. При цьому практично не виникає кровотеча, і не накладаються шви.

Хірургічне лікування збільшеного мови проводять у разі порушення його функцій, постійного травмування, зміни прикусу. Операція по усуненню макроглосія залежить від ступеня дисфункції. Розщеплення мови оперують в ранньому віці. Під час пластичної операції зшивають тканини і формують цілісний орган. Струма кореня язика ведеться консервативно, проте при ускладненнях (кровотечах, порушенні ковтання і дихання) виконується часткове або радикальне видалення ектопірованной залозистої тканини.

Найпоширеніша патологія язика

Для діагностики патології язика необхідно вивчити його морфологію, зібрати анамнез, звернувши увагу на початок та тривалість симптоматики, у пацієнта попередні симптоми, зловживання тютюном та алкоголем. Важливо обстежити голову та шию і, зокрема, виключити лімфаденопатію.

Згідно з Національним дослідженням стану здоров’я та харчування, ураження язика виникає в 15,5% дорослих американців. Ця патологія частіше трапляється в осіб, які носять зубні протези або зловживають тютюном. Найчастіша патологія — географічний язик, дещо рідше трапляється складчастий та волосистий язик (Shulman J. D. et al., 2004). У таблиці 1 подано найчастіші захворювання язика.

Серединний ромбоподібний глосит

При серединному ромбоподібному глоситі на дорзальній поверхні язика по серединній лінії з’являються гладкі, блискучі, гіперемічні, чітко окреслені безсимптомні ромбоподібні бляшки. Чоловіки хворіють утричі частіше, ніж жінки. У більшості хворих хвороба перебігає безсимптомно, хоча можливе печіння або свербіж. Ця патологія часто пов’язана з кандидозом і лікується протигрибковими препаратами (наприклад ністатином, флюконазолом, клотримазолом) у формі суспензії або таблеток. Кандидоз можна підтвердити за допомогою мікроскопії або посіву. Для цього глоситу характерно, що інші ділянки язика залишаються неушкодженими. Проте при наявності запальних змін на піднебінні слід запідозрити імуносупресію і виключити ВІЛ-інфекцію.

При атрофічному глоситі язик має гладкий вигляд на червоному або рожевому фоні. Гладкий вигляд зумовлений атрофією ниткоподібних сосочків язика. Атрофічний глосит — це симптом різних захворювань, тому при його виявленні необхідно провести ретельне обстеження пацієнта. Найчастіша етіологія — дефіцит заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, рибофлавіну та нікотинової кислоти (Byrd J. A. et al., 2003; Joseph B. K. et al., 2000). Серед іншої етіології треба виключити системну інфекцію (наприклад сифіліс), локалізовану інфекцію (наприклад кандидоз), амілоїдоз, целіакію, недостатнє надходження білків та калорій з їжею, ксеростомію, зумовлену дією деяких медикаментів або синдромом Шегрена. При атрофічному глоситі, викликаному недостатнім харчуванням, часто виникає болючість язика. Лікування полягає в корекції дієти або первинної етіології.

Унаслідок поглиблення фізіологічних складок язика можуть виникати глибокі складки — розвивається складчастий язик. Такі зміни зазвичай виникають з віком і не потребують лікування, за винятком виникнення запальних змін, зумовлених затримкою у складках їжі та бактерій. При симптоматичному запаленні достатньо легенько пошкрябати язик щіточкою. Складчастий язик пов’язаний із синдромом Дауна, акромегалією, псоріазом та синдромом Шегрена (Gonsalves W. C. et al., 2007). Синдром Мелькерсона-Розенталя — рідкісне захворювання невідомої етіології, характеризується тріадою: утворення глибоких складок на язиці, рецидивний набряк обличчя та неврит лицевого нерва.

Географічний язик, також відомий як доброякісний мігруючий глосит або мігруюча еритема, — це патологія невідомої етіології, яка уражає 1-14% американців (Shulman J. D. et al., 2004). Географічний язик частіше трапляється серед білошкірих та негрів порівняно з мексиканцями, він пов’язаний з розвитком складчастого язика, зв’язок з курінням обернений.

При географічному язику на його дорзальній поверхні виникають ділянки атрофії сосочків, які мають гладкий вигляд і оточені підвищеними повзучими краями. Ділянки атрофії спонтанно зникають і мігрують, надаючи язику характерного строкатого вигляду. Ця патологія доброякісна й обмежена, не потребує лікування, хіба що заспокоєння пацієнта. У деяких хворих підвищується чутливість до гарячої або гострої їжі. Для зменшення чутливості язика можна призначити стероїдний гель місцево (наприклад тріамцинолонову зубну пасту) та полоскати рот розчином антигістамінних препаратів (наприклад 12,5 мг димедролу на 5 мл розчину, розбавленого водою у співвідношенні 1:4).

Унаслідок накопичення надмірної кількості кератину на ниткоподібних сосочках дорзальної поверхні язика утворюються нарости, які нагадують волосся. Колір язика коливається від білого до жовто-коричневого або чорного. Темніший колір зумовлений накопиченням бруду та бактерій у подовжених сосочках язика. Ця патологія найчастіше трапляється в курців та осіб, які не дотримуються гігієни рота. Поява волосистого язика пов’язана з прийомом деяких антибіотиків (зокрема, лінезоліду). Більшість пацієнтів безсимптомні, але в деяких буває неприємний запах із рота або зміна смаку. Лікування не потрібне, кератинізовану тканину можна видалити, щодня делікатно зішкрябуючи з язика м’якою зубною щіткою.

Волосиста лейкоплакія ротової порожнини

Волосиста лейкоплакія ротової порожнини відрізняється від волосистого язика локалізацією ураження та наявністю імуносупресії. Для цієї патології характерна поява білих, волосистих уражень, розміщених на латеральних краях язика з однієї або обох сторін. Етіологія — вірус Епштейна-Барра. Якщо оральна волосиста лейкоплакія виникає на фоні відсутності явної імунодепресії, необхідно виключити СНІД. Для лікування слід призначити противірусні препарати, такі як ацикловір (Зовіракс по 800 мг 5 разів на день) або ганцикловір (по 100 мг тричі на день) протягом 1-3 тижнів, хоча часто трапляються рецидиви.

Червоний плоский лишай

Червоний плоский лишай — це імунологічне захворювання, яке уражає шкіру або слизові, такі як рот та язик. Описано дві форми червоного плоского лишаю: ретикулярну (білого кольору, мереживні ураження щічної слизової язика) та ерозивну (ураження виглядає як плоскі виразки). Червоний плоский лишай може супроводжуватися кандидозом, у такому випадку необхідно призначити протигрибковий препарат. Ретикулярна форма лишаю лікування не потребує. При виразковій формі можна призначити місцеві стероїди, зокрема зубну пасту з фторцинонідом або клобетазоловий гель, які слід наносити двічі на день протягом 2-3 тижнів (Chan E. S. et al., 2000). Якщо діагноз неясний, показана біопсія.

Біла лінія (linea alba) — це тонка біла лінія, викликана потовщенням епітелію від постійної мікротравматизації при жуванні. Хоча ця патологія звичайно виникає на щічній поверхні слизової, вона також може проявлятися на латеральних поверхнях язика. Біла лінія — це доброякісне захворювання, лікування не потрібне.

Зернисто-клітинні пухлини — це невеликі солітарні, щільні, не болючі пухлини, які можуть виникати на будь-якій ділянці тіла. У більш як половині випадків вони розвиваються в ротовій порожнині, і в третині випадків уражають дорзальну частину язика (Gnepp D. R. 2001). На відміну від плоскоклітинного раку, поверхня якого нерівна або з виразкуванням, поверхня зернисто-клітинних пухлин гладка. Ці пухлини звичайно трапляються після 30-річного віку і в жінок. Діагноз можна підтвердити за допомогою біопсії. Рідко пухлини малігнізуються, у такому випадку необхідне їх широке висічення.

Травматична фіброма — часта патологія ротової порожнини. Звичайно ураження розпочинається з місця укусу в формі локальної, потовщеної куполоподібної ділянки рожевого кольору з гладкою поверхнею. З патофізіологічної точки зору ураження викликане накопиченням щільної колагенової сполучної тканини в місці хронічного подразнення. Оскільки цю патологію важко віддиференціювати від інших пухлин, необхідна біопсія. Крім того, унаслідок хронічної травматизації в ділянці травматичних фібром також можуть виникати піогенні гранульоми.

Лейкоплакія і еритроплакія

Лейкоплакія — це зливні плями або бляшки білого кольору, які можуть виникати на язику. Еритроплакія — аналогічні ураження червоного кольору. Плямисті ураження комбінованого білого та червоного кольору називають еритролейкоплакією. Ці ураження можуть малігнізуватися, тому показана їх біопсія. Ризик вищий у разі появи еритроплакії та еритролейкоплакії (van der Waal I. et al., 1997; Napier S. S. et al., 2008). Ризик малігнізації зростає з віком, при більшому розмірі або більшій кількості уражень. Крім того, ризик вищий у жінок, в осіб, ураження в яких локалізуються на язику або дні ротової порожнини, якщо ураження негомогенні або плямисті. Лейкоплакія найчастіше пов’язана зі зловживанням тютюном, після припинення куріння ураження може спонтанно зникнути.

До факторів ризику розвитку плоскоклітинного раку належать похилий вік, зловживання тютюном та алкоголем (Llewellyn C. D. et al., 2001). У ротовій порожнині цей вид раку найчастіше виникає на латеральній поверхні язика. У пацієнтів віком менш як 40 років плоскоклітинний рак часто не пов’язаний з факторами ризику. Спочатку ураження має вигляд незначного потовщення з основою червоного або білого кольору, потім можуть виникати вузли або виразки, призводячи до болю та дискомфорту. Для підтвердження діагнозу та вибору оптимального лікування важливо виконати біопсію до розвитку локальної інвазії пухлини. Звичайно лікування полягає в оперативному втручанні та опроміненні.

Майже в 90% випадків ектопічну щитоподібну тканину виявляють на дорзальній поверхні язика. Ектопічна тканина виглядає як гладкий вузол, розміщений на серединній лінії по задній дорзальній поверхні язика (Williams J. D. et al., 1996). Тканина щитоподібної залози розвивається на язику внаслідок її неопущення в утробному періоді. До 70% хворих із щитоподібною залозою, розміщеною на язиці, мають ознаки гіпотиреозу (Kansal P. et al., 1987). Деякі пацієнти скаржаться на відчуття грудки або порушення ковтання. Симптоматика посилюється під час посиленого метаболізму, зокрема в підлітковому віці або під час вагітності. При наявності гіпотиреозу завдяки замісній терапії можна досягнути зменшення розмірів ектопічної тканини і полегшення обструктивної симптоматики. Пацієнтам із щитоподібною тканиною, розміщеною на язиці, і нормальною функцією щитоподібної залози часто рекомендують хірургічне видалення ектопічного вузла, проте в післяопераційному періоді може виникнути необхідність у замісній терапії, оскільки в таких пацієнтів язикова щитоподібна залоза часто є єдиною функціонуючою щитоподібною тканиною.

Лімфоепітеліальні кісти — це вузли жовтого кольору, розміщені на вентральній поверхні язика, мигдаликах або дні ротової порожнини. Вони доброякісні, виникають унаслідок затримки епітелію слинних залоз у лімфоїдній тканині під час ембріонального розвитку. Для підтвердження діагнозу необхідна біопсія.

Плоскоклітинна папілома — одна з поширених патологій ротової порожнини (трапляється в 1% дорослих пацієнтів). Поява папіломи звичайно пов’язана з людським папіломавірусом типу 6 або 11. Папіломи виглядають як ізольовані, поодинокі утвори на ніжці з ворсинками. Лікування полягає в хірургічному висіченні або лазерній абляції.

Пекуче відчуття на язиці трапляється як первинний або як вторинний синдром унаслідок захворювань, які призводять до оголення нормальної слизової язика (наприклад кандидоз, дефіцит вітамінів). Етіологія глосальгії невідома, ця патологія у жінок трапляється в 7 разів частіше, ніж у чоловіків. Захворюваність становить 0,7-15% популяції. Пацієнти описують, що раптово виникає відчуття «ошпареного» язика, яке протягом дня відчувається все частіше. Часто язик має нормальний вигляд. Прогноз сприятливий, патологія звичайно з роками зникає спонтанно. Згідно з результатами контрольованих досліджень (Zakrzewska J. M. et al., 2005), полегшити симптоматику можна лише за допомогою α-ліпоєвої кислоти і клоназепаму. У рефрактерних випадках лікування таке ж, як і будь-якої хронічної невральгії.

Анкілоглосія (вроджене вкорочення вуздечки язика)

Анкілоглосія — вроджене вкорочення вуздечки язика, яке обмежує його висовування. Нині, в епоху підвищеної популярності грудного вигодовування, яке потребує докладення більших зусиль ротом порівняно з вигодовуванням немовлят із пляшечки, виникло питання, наскільки ця патологія може зумовлювати проблеми з вигодовуванням. Згідно з даними рандомізованих досліджень (Wallace H., Clarke S., 2006; Hogan M. et al., 2005), у дітей з анкілоглосією та проблемами з грудними вигодовуванням френулотомія виявилася більш ефективною, ніж освітні програми та підтримка лактації.

Макроглосія — це патологічне побільшення розмірів язика порівняно з ротом та щелепами. Під час обстеження часто виявляють нерівність латеральних країв язика, зумовлену затисканням його зубами. Макроглосія трапляється при синдромі Дауна, гіпотиреозі, туберкульозі, амілоїдозі, мієломі, саркоїдозі, нейрофіброматозі, інфекції (наприклад сифілісі), набряку Квінке або алергічній реакції (Byrd J. A. et al., 2003; Rogers R. S. et al., 2004). Подальше обстеження та лікування залежать від первинної етіології, включаючи біопсію.

Другие болезни языка. Гипертрофия языка (K14.8)

Версия: Справочник заболеваний MedElement

Общая информация

Краткое описание

Гипертрофия языка (глоссоцеле, широкий язык) — увеличение размеров языка.

Следует различать врожденное и приобретенное увеличение языка. Врожденное (макроглоссия) описывается в соответствующей подрубрике («Врожденная макроглоссия» — Q38.2). Термин «макроглоссия» применяется также по отношению к приобретенному увеличению языка.

Примечания

В данную подрубрику включены следующие клинические состояния:
— увеличение языка;
— широкий язык;
— глоссоцеле.
Все эти клинические состояния, как правило, являются осложнениями какой-либо патологии. Таким образом, код данной подрубрики должен использоваться как осложнение какого-либо основного заболевания либо как код сопутствующей патологии. Код может быть использован как код основного заболевания только в случае предварительного диагноза.

Из данной подрубрики исключены:
— «Другие болезни губ и слизистой оболочки полости рта» — K13

Автоматизация клиники: быстро и недорого!

— Подключено 300 клиник из 4 стран

— 800 RUB / 4500 KZT / 27 BYN — 1 рабочее место в месяц

Автоматизация клиники: быстро и недорого!

• Подключено 300 клиник из 4 стран

• 1 место — 800 RUB / 4500 KZT / 27 BYN в месяц

Мне интересно! Свяжитесь со мной

Классификация

Увеличение тканей может захватывать равномерно весь язык (диффузное увеличение) или его часть — кончик, спинку, боковые поверхности.

Выделяют относительную макроглоссию (см. раздел «Дифференциальный диагноз») и абсолютную макроглоссию (например, при кретинизме) c нарушением подвижности языка.

Этиология и патогенез

Врожденная, травматическая и некоторые другие виды макроглоссии при системных, эндокринных и иных заболеваниях кодируются и описаны в соответствующих рубриках. Ниже они перечисляются исключительно с целью полноты описания этиологии макроглосии (некоторые состояния могут частично перекрываться).

Поскольку патофизиология макроглоссии связана с конкретной этиологией, описание каждого конкретного этиологически значимого заболевания выходит за рамки данной подрубрики.
Некоторые, наиболее часто описываемые варианты увеличения языка приведены ниже.

Эпидемиология

Признак распространенности: Редко

Приобретенное увеличение языка является редким заболеванием. Точная распространенность неизвестна в связи с полиэтиологичностью заболевания.

Факторы и группы риска

Клиническая картина

Клинические критерии диагностики

Cимптомы, течение

Клинико-диагностические критерии гипертрофии языка (Ueyama и соавт., 1999):
1. Кончик языка постоянно расположен на границе зубного ряда или выступает за него при открытом рте. При закрытом рте кончик языка постоянно упирается в зубы.
2. Отпечатки одного или нескольких зубов на языке (в основном на кончике языка).
3. Рецидивы открытого прикуса, челюстных деформаций, диастаза Диастаз – в пер. с гр. — разъединение
зубов после их хирургической коррекции.

Дополнительные признаки могут включать в себя:
— нарушение речи:
— нарушение жевания, глотания;
— слюнотечение;
— нарушение (затруднение) дыхания во сне и во время бодрствования;
— фестончатый язык Фестончатый (зубчатый язык) — изменение формы языка, при котором его края приобретают округлозубчатые или фестончатые очертания
;

Диагностика

При гипертрофии языка все методы визуализации применяются для выявления этиологически значимых заболеваний и дифференциальной диагностики. ри

При наличии показаний могут быть применены следующие методы:

1. Рентгенография.
1.1. Обзорная рентгенография лицевого и мозгового черепа, внеротовая рентгенография зубов и челюстей, внутриротовая рентгенография и другие виды рентгенологического обследования.
1.2. Исследование функции глотания (эзофагография с контрастированием).
1.3.Обзорная рентгенография органов грудной клетки (при нарушениях дыхания).

2. УЗИ щитовидной железы.

4. Биопсия. Тонкоигольная пункционная биопсия малоинформативна, а хирургическая биопсия связана с большим риском кровотечения из артерий языка. Следует взвешивать риски и проводить биопсию в основном при подозрении на объемные процессы.

5. ЭКГ и ЭхоКГ полезны при нарушениях дыхания для дифференциальной диагностики с заболеваниями сердца.

Могут применяться и любые другие методы для выявления этиологически значимых заболеваний, симптомом которых может быть увеличение языка (например, биопсия костного мозга для диагностики амилоидоза и прочее).

Лабораторная диагностика

Дифференциальный диагноз

1. Врожденная макроглосиия (врожденная изолированная гипертрофия мышц языка).

2. Отек языка (например, при глоссите или других воспалительных заболеваниях языка).

3. Транзиторная макроглоссия — преходящий симптом, связанный с различными заболеваниями (в основном — инфекционными и травмами языка).

4. Неопластические процессы в языке.

5. Псевдомакроглоссия — язык нормальных размеров, выступающий за пределы полости рта. Например, в следующих случаях:
— орофациальные миофункциональные расстройства (аномальное расслабление орофациальной мускулатуры, атипичное жевание, глотание и сосание, слабые жевательные мышцы, слабые мышцы губ, чрезмерно развитые подбородочные мышцы, мышечной дисбаланс, выталкивание языка, дизартрия и другие нарушения артикуляции);

Осложнения

Лечение

Показания к лечению при гипертрофии языка:
— синдром ночного апноэ и затруднения дыхания в состоянии бодрствования;
— дисфагия ;
— дизартрия ;
— косметические дефекты.

Медикаментозная терапия имеет смысл только в случае установленной этиологии макроглоссии. Во всех остальных случаях она бесполезна и основным методом лечения является хирургическое вмешательство.

Хирургическое вмешательство
Основной метод — клиновидное иссечение части языка. Другие методики включают, например, применение радиочастотной абляции.
В детском возрасте при идиопатической гипертрофии рекомендуется перевязка язычной артерии, в результате чего уменьшается приток крови к тканям, задерживается рост языка, однако такой подход является спорным.

Послеоперационный период:
— тщательный мониторинг отека, послеоперационной гематомы;
— мониторинг дыхания (особенно при продленной интубации трахеи), седация и обезболивание;
— антибактериальная терапия (клиндамицин, амоксициллин);
— мониторинг сердечного ритма (описаны случаи рефлекторной брадиаритмии и асистолии во время сна).

10 видов глоссита языка с фото, которые заставят насторожиться каждого

Глоссит языка – это самое распространенное воспалительное поражение тканей языка, которое может возникнуть из-за множества разных причин. Во всех случаях необходимо лечение патологии, т.к. она доставляет боль и дискомфорт, ухудшает качество жизни. Кроме того, она может быть заразной, что небезопасно для окружающих, а может перерасти в раковую опухоль и даже привести к летальному исходу. Чтобы вы помнили, что язык – важный индикатор процессов, протекающих в организме, и могли своевременно обратиться за помощью, редакция портала UltraSmile.ru расскажет обо всех возможных видах глоссита.

1. Поверхностный тип

Вообще заболевание может затрагивать разные области слизистой, но поверхностная разновидность поражает только ее верхний слой. Поверхностный глоссит языка можно увидеть на фото.

На фото показан поверхностный глоссит языка

Начинается все с малого – катаральной стадии заболевания. Сначала слизистая становится отечной, а при визуальном осмотре заметно, что она покрыта плотным налетом. Если в этот период не начать лечения или не до конца вылечить патологию, то следом развивается язвенная форма – на слизистой появляются небольшие болезненные афты, которые могут кровоточить.

Что такое глоссит языка? Это заболевание, которое, как и множество других стоматологических патологий, может протекать в острой и хронической стадиях. Оно может иметь ярко выраженные симптомы или вялотекущий воспалительный процесс, который долгое время будет оставаться незамеченным, подрывая ваше здоровье. Вот почему так важно своевременно проходить профилактические осмотры у стоматолога и терапевта.

2. Глубокий тип

Глоссит, как на фото, поражает всю поверхность и толщу языка. На фото видно, что заболевание затронуло корень, уздечку.

При глубокой форме язык поражается полностью

Характеризуется образованием гнойников, ухудшением состояния пациента, пульсирующей резкой болью. Язык опухает, из-за чего затруднена речь, нарушен процесс пережевывания и глотания пищи, а также дыхания. Если не начать лечение, то у человека образуется абсцесс или флегмона, распространяющаяся на окружающие ткани вплоть до шейных участков.

3. Десквамативный

Глоссит на языке, как на фото, по-научному называется десквамативным, мигрирующим или эксфолиативным 1 , но в народе это заболевание более известно как «географический язык», потому что по виду оно напоминает географическую карту с четко очерченными материками в виде ярко-красных участков пораженной слизистой.

На фото показан географический язык

Заболевание чаще развивается у прекрасной половины человечества, чаще в период беременности при нарушении обмена веществ, когда будущей маме не хватает витаминов и полезных питательных минералов. Также патология нередко развивается на фоне хронических поражений ЖКТ, ожогов слизистой и острых аллергических реакций.

Стоит знать, что такая форма редко переходит в острую стадию, поэтому при появлении характерных признаков не надо ждать сопутствующих симптомов, таких как боль или отечность, – нужно сразу обращаться к врачу.

4. Гунтеровский

Глоссит Меллера — Гунтера – это форма заболевания, при которой у пациента визуально гладкий язык. Основные причины: дефицит фолиевой кислоты и витамина В12, анемия. На фото видно характерную картину патологии – пораженный орган блестит и выглядит, как лакированный. Это происходит вследствие атрофии сосочков языка и истончения эпителиального покрова. При касании и механическом воздействии отмечается резкая болезненность.

Интересно, что характерные признаки этой разновидности могут появляться еще задолго до того, как будут выявлены симптомы основного заболевания (в частности, анемии), повлекшего за собой глоссит.

При данной патологии язык блестит

«Однажды утром проснулась, как ни в чем не бывало пошла чистить зубы и, открыв рот, обалдела – язык был малинового цвета и блестящий, чуть припухший. Было ощущение, что его долго терли наждачкой, а потом покрыли слоем прозрачного лака. Ужас! При этом ни боли, ни других признаков не было. Подождала несколько дней, ничего не изменилось, в принципе, сразу начала читать, что это может быть. Потом пошла к терапевту. После обследования поставили диагноз – «глоссит Гунтера — Меллера» и, кажется, «атрофия языка». В принципе, лечение было довольно простым, но неизвестно, что бы было, если бы я не была такой паникершей и сразу не пошла к специалистам…»

Ольга, отзыв с сайта woman.ru

5. Ромбовидный язык

Поражение локализуется на спинке органа, находящиеся в этой области ткани вследствие утолщения эпителия приобретают четко очерченную овальную или ромбовидную форму. Ромбовидный глоссит языка, как на фото, протекает хронически, но с периодами обострения. Нередко рецидивирует. Если не проводить лечение, то на пораженных тканях появляются новообразования, похожие по виду на папилломы или бородавки, покрытые ороговевшим эпителием. Может перерасти в злокачественную опухоль.

Так выглядит ромбовидный глоссит

6. Складчатая форма

Название говорит само за себя. Эта форма глоссита имеет следующие визуальные симптомы: складки, бороздки, наличие продольных и поперечных линий. Интересно, что большинство пациентов обращается за помощью и проходит лечение только из-за жалоб на визуальный дефект и необычный вид языка, т.к. другими признаками патология себя практически не проявляет.

На фото показан складчатый язык

Несмотря на отсутствие боли и дискомфорта, складчатую форму заболевания необходимо лечить, т.к. бороздки и складки являются отличным местом для скопления болезнетворных бактерий и мельчайших частиц пищи, а тщательную гигиену этих областей провести практически невозможно. Из-за отсутствия лечения у пациента могут появиться серьезные воспалительные процессы в полости рта и абсцессы, удаление которых потребует хирургического вмешательства и долгой медикаментозной терапии.

Всю правду о складчатом языке, причинах его появления обязательно читайте в тематической статье на сайте.

7. Волосатый черный язык

Такое воспаление языка, как на фото, является следствием разрастания и ороговения сосочков. Главные провокаторы развития заболевания – механические и химические повреждения, длительный прием антибиотиков, невылеченный кандидоз полости рта. Пациент при данной патологии испытывает не самые приятные ощущения. Во-первых, нитевидные сосочки на слизистой могут разрастаться до 1-2 см в высоту. Во-вторых, пораженные участки приобретают черный цвет, что выглядит эстетически некрасиво и заставляет всегда держать «язык за зубами». Плюс проявляется и физический дискомфорт: чаще всего больные жалуются на рвотные позывы и першение в горле.

На фото показан волосатый черный глоссит

8. Атрофическая, или пеллагрическая форма

При данной патологии воспаленный язык, как на фото, существенно не изменяет своего естественного окраса, но он становится очень гладким, из-за чего его легко спутать с гунтеровской разновидностью. Однако здесь атрофия сосочков более ярко выражена, при отсутствии лечения они уменьшаются и могут даже полностью исчезнуть со слизистой оболочки. В редких случаях происходит и уменьшение самого мышечного органа.

Атрофическая форма характеризуется гладкостью языка

Заболевание обусловлено острой нехваткой витаминов в организме, а также недостатком никотиновой кислоты.

9. Интерстициальный, или склерозирующий

Глоссит, показанный на этом фото, возникает у взрослых из-за наличия такого серьезного заболевания, как сифилис. Симптомы: пораженные мышцы постепенно замещаются фиброзной соединительной рубцовой тканью, сосочки полностью сглаживаются, появляются болезненные трещины и трофические язвы. Орган приобретает бугристость, т.к. очаги воспаления разрастаются неравномерно. Внешне напоминает стеганное одеяло. У пациента затруднено движение языка, нарушены функции глотания и жевания, изменена речь. И если своевременно не провести лечение, то есть риск онкологического течения болезни в очагах воспаления.

Кандидамикотический глоссит возникает при сифилисе

10. Кандидамикотический, или дрожжевой

Воспаление на языке, представленное на следующем фото, вызвано дрожжеподобными грибами рода Candida. В данном случае вся слизистая мышечного органа покрыта плотным серым налетом, отмечается также гиперемия и отечность, а заболевший человек испытывает болезненное жжение и зуд, ему больно принимать и пережевывать пищу. Также отмечается сильная сухость во рту.

На фото показан кандидамикотический глоссит

Как видите, форм глоссита очень много, также существуют герпетический, язвенный, флегмонозный, лепрозный. Каждая из них имеет симптомы, отличающие ее от других видов, и каждая требует незамедлительного лечения. Однако, чтобы лечение было правильным, необходимо понимать, какая именно причина послужила стартовым толчком для развития заболевания.

Основные причины развития патологий

Многие люди задаются вопросами о том, чем и как лечить глоссит языка. Но, как мы уже отмечали выше, прежде чем назначить комплекс лечебных мер, сначала нужно узнать, какая форма патологии у пациента, и какой именно причиной она вызвана.

Думаете, что у вас глоссит языка и не знаете, что делать? Даже незначительные симптомы патологии и небольшой дискомфорт – повод обратиться к врачу, который проведет комплексное обследование (осмотр, мазок или соскоб, анализы крови и БАК-посев, гистологию), поставит точный диагноз и назначит лечение.

Как проводится лечение?

Основное лечение будет направлено на устранение болезни или патологии, повлекшей за собой последствия в виде глоссита. Также пациенту будет назначена антисептическая обработка полости рта (например, «Хлоргексидином»), противовоспалительная терапия, ранозаживляющие и регенерирующие клетки слизистой мази («Солкосерил», витамин А, масло шиповника), витамины, анестезирующие препараты и аппликации. Ороговевшие участки пораженных тканей удаляют при помощи оперативного вмешательства. При наличии абсцессов и гнойников проводят их вскрытие и дренирование. При грибковых инфекциях назначают антибиотики.

«Хлорофиллипт» назначается для обработки полости рта

Во время лечения необходимо также соблюдение щадящей диеты, исключение твердой, острой, соленой, кислой и горячей пищи, которая может травмировать слизистую и доставить дополнительный дискомфорт.

Заразен ли глоссит?

Для многих людей становится неожиданностью тот факт, что заболевание действительно может быть заразным. Здесь нужно понимать, что если глоссит языка возник на фоне неинфекционных причин, например, механических травм и ожогов, то он не заразен. Если же причиной его развития послужили инфекции, вирусы и бактерии, например, стафилококк, стрептококк, вирус герпеса или грибы кандида, то патология может стать опасной не только для вас, но и для окружающих, членов семьи.

К тому же глоссит на языке может свидетельствовать о наличии у вас неполадок в организме, которые опять же могут быть заразными для посторонних: дифтерия, глистные инвазии, ангина, скарлатина, сифилис.

Notice: Undefined variable: post_id in /home/c/ch75405/public_html/wp-content/themes/UltraSmile/single-item.php on line 45

Notice: Undefined variable: full in /home/c/ch75405/public_html/wp-content/themes/UltraSmile/single-item.php on line 46

Болезни языка: виды, симптомы, описание признаков, фото, лечение

Язык принимает участие в образовании речи, способствует полноценной обработке пищи в ротовой полости и является сильнейшей мышцей. Но его слизистая оболочка весьма уязвима к действию многих негативных факторов.

Помимо прямого воздействия патогенных микроорганизмов, термических ожогов и травмирования пищей или зубами, этот орган страдает и от многих внутренних заболеваний. Болезни языка и их симптомы разнообразны, поэтому лечить такие заболевания нужно под строгим контролем стоматолога, терапевта, гастроэнтеролога или другого специалиста по показаниям.

Под действием каких факторов развиваются заболевания языка

Заболевания языка могут возникать у человека из-за действия многих факторов:

• Патогенные грибки, вирусы и бактерии, скапливающиеся в зубном налете или проникающие в организм через «ворота инфекции» – ротовую полость.
• Травмы, нанесенные зубами при неаккуратном пережевывании еды, острой и жесткой пищей, неудобным протезом, осколком зуба.
• Контакт с аллергенами пищи.
• Авитаминоз или недостаток элементов, необходимых для поддержания здоровья тканей языка.
• Обезвоживание при заболеваниях или неправильном питьевом режиме.
• Нездоровый образ жизни с пагубными привычками.
• Обменные нарушения в организме.
• Дефекты кровоснабжения.
• Расстройство нервной регуляции.
• Новообразования.
• Врожденные аномалии развития.
• Накопление токсинов и продуктов обмена в тканях при дисфункции почек или печени.
• Воспалительные заболевания в органах пищеварения и дыхания.
• Развитие дисбактериоза.

Признаки и методы лечения заболеваний языка

Действие внешних и внутренних факторов по отдельности или комплексно вызывает различные патологии, среди которых наиболее распространены инфекционные, врожденные и хронические глосситы, лейкоплакия, а также симптомокомплекс, называемый глоссалгией.

Инфекционный глоссит

Инфекционные болезни языка можно распознать по фото и описанию, но точную диагностику может провести только доктор.

Белый налет творожистой консистенции, как на фотографии.

Снятие налета сопровождается болью и кровоточивостью. У детей часто повышается температура.

Высыпания в виде мелких водянистых пузырьков, как на фотографии.

Если они вскрываются, на языке появляются эрозии. Сыпь болезненна и сопровождается лихорадкой.

Язык воспаляется, появляются красные пятна, на месте которых развиваются пузырьки до 1 см в диаметре, как на фотографии.

При вскрытии пузырьков образуются язвы.

Дополнительно проводится лечение симптомов, сопровождающих воспалительный процесс: при лихорадке используют жаропонижающее, при нестерпимых болях – анальгетики, для предотвращения обезвоживания следует пить больше жидкости. Регулярная гигиена рта помогает устранить инфекцию и язвенные поражения на поверхности языка.

Катаральный и язвенный глоссит

Катаральный и язвенный глоссит – тоже инфекционные болезни языка, симптомы и методы лечения которых схожи с описанными выше заразными заболеваниями. Но причина возникновения чаще всего кроется не в заражении самого эпителия полости рта, а в осложнении общих инфекционных процессов (ОРВИ, грипп) или воспаления ЖКТ. Нередко этот диагноз встречается у курильщиков и людей, злоупотребляющих алкоголем.

При катаральной форме глоссита изменяется вкусовое восприятие, появляется боль, возникает покалывание. При воспалении появляется отечность, из-за которой по бокам языка остаются отпечатки зубов. На корне языка накапливается плотный слой белого налета.

При отсутствии лечения катаральный глоссит переходит в язвенную форму с образованием кровоточащих язв, покрытых слоем отмершего эпителия, и появлением неприятного запаха.

При катаральной и язвенной форме глоссита необходимо лечить и общее заболевание, повлекшее за собой патологические изменения языка, и внешние проявления (эрозии). Могут назначаться:

• Противовирусные и иммуномодулирующие лекарства внутрь.
• Полоскания рта антисептиками и отварами трав для устранения воспаления и заживления язв, поразивших язык человека. Можно использовать ромашку аптечную.
• При накоплении налета следует вытирать его чистой марлей.

Десквамативный глоссит

При заболеваниях органов пищеварения и обменных нарушениях, диатезах, дисбактериозе воспаление языка может сопровождаться изменением расположения бороздок и уплотнением или слущиванием сосочков. Впоследствии на поверхности появляются розовые и красные пятна, четко разграниченные между собой белесыми валиками. Такой комплекс симптомов называется «географический язык».

Для устранения патологии необходимо лечение заболевания, которое привело к таким изменениям. В зависимости от причины патологии больному назначают разные группы препаратов:

• Противоаллергические.
• Витаминные.
• Противовоспалительные.
• Пробиотики для устранения дисбактериоза.

Для местного лечения больного языка используются полоскания антисептиками и смазывание слизистой оболочки препаратом витамина A.

Врожденные аномалии языка

Ромбовидный глоссит обусловлен врожденными особенностями развития мышцы. Проявляется как нарост на спинке языка (возле корня) до 10 мм в длину, отличающийся глянцевой поверхностью ярко-красного цвета.

Складчатый глоссит характеризуется врожденными нехарактерными складками на языке, хотя слизистая оболочка имеет нормальный цвет. При отсутствии других заболеваний такая особенность не приносит дискомфорт, но обменные нарушения и авитаминозы могут спровоцировать ороговение и растрескивание поверхности складок.

Лечение может включать такие направления:

• Если подобные заболевания осложняются инфекцией или растрескиванием языка, нужно проводить обработку полости рта антисептиками.
• При авитаминозах показана специальная диета и прием витаминов в виде лекарственных препаратов.
• При ромбовидном глоссите применяют метод криотерапии. Во избежание осложнений пациентам с подобными проблемами не рекомендуется курить.

Волосатый черный язык

Название этого заболевания языка объясняется его фото и описанием симптомов. Язык действительно выглядит волосатым, но такой эффект возникает из-за патологического разрастания сосочков на его спинке ближе к корню. Они могут достигать 2 сантиметров в длину. Постепенно эти структуры отмирают и приобретают черный цвет.

Причиной такой патологии становится нарушение обмена веществ или прием вредных для организма лекарственных препаратов. Спровоцировать разрастание и отмирание сосочков могут табачный дым и алкоголь, воздействующие на организм многие годы. Медики допускают, что заболевание может быть обусловлено генетическими мутациями.

Лечат такое заболевание с помощью антисептических препаратов для смывания налета и кератолитическими средствами. Сосочки, которые воспалились и отмирают, могут быть удалены с помощью криодеструкции. Нужно соблюдать щадящий режим питания, отказаться от курения и острой раздражающей пищи.

Лейкоплакия

Такая болезнь языка чаще возникает у мужчин в зрелом возрасте и обычно связана с метаболическими сбоями или заболеваниями органов пищеварения. Лейкоплакия не вызывает болей, но пациент может чувствовать дискомфорт при приеме острой пищи. Симптомы этого заболевания языка можно увидеть на фото справа. Слизистая органа покрывается белесыми бляшками, которые распространяются и на другие участки ротовой полости, могут появляться в уголках рта. Спустя несколько недель, пораженный эпителий утолщается.

Необходимо лечение провоцирующего заболевания. Пораженные участки языка очищают с помощью:

• Лазерной терапии.
• Радиоволн.
• Метода электроэксцизии.
• Метода диатермокоагуляции.

Если врач заподозрит перерождение клеток в злокачественные, будет проведено хирургическое лечение.

Глоссалгия

Такую проблему с языком вызывают частые травмы во рту или серьезные нарушения в работе внутренних органов, чаще патология поражает пожилых пациентов. Глоссалгия не является отдельной болезнью, это комплекс симптомов, свойственный некоторым заболеваниям.

При глоссалгии практически нет видимых внешних признаков – покраснения или появления язвочек. Лишь в некоторых тяжелых случаях бывает сероватый налет. Проявление патологии чувствует сам больной человек: язык становится болезненным в одном месте, или боль расходится на всю мышцу. Из-за сухости слизистой возникает сильный зуд или покалывание, причем дискомфорт обычно усиливается при волнении.

Иногда болевой синдром исчезает сам по себе, но оставлять без внимания и точной диагностики такие признаки болезни недопустимо. Стоматолог должен провести полную санацию рта, проверить состояние протезов, если таковые имеются, – они могут вызывать постоянное травмирование. При выявлении внутреннего заболевания нужно лечить обнаруженную проблему. Если язык болит очень сильно, дискомфорт устраняют с помощью анальгетиков.

Ротовая полость может подвергаться разным вредным воздействиям, поэтому для профилактики болезней языка у человека и устранения их симптомов необходима всесторонняя забота о здоровье. При появлении признаков болезни следует обращаться к врачу и тщательно соблюдать его предписания. Чтобы не пропустить начальные стадии патологий, нужно время от времени внимательно смотреть на поверхность языка в зеркало.

Нарушение речи у взрослых

Человеческая речь относится к высшим корковым функциям, для произнесения самого простого предложения требуется интегративная деятельность многих отделов головного мозга и голосового аппарата. Это главнейшее условие коммуникации, без которого невозможно общение с себе подобными. Особенности речи напрямую зависят от образования и кругозора. Нарушение речи у взрослого человека всегда свидетельствует о серьезном заболевании. Расстройства речи бывают врожденными и приобретенными.

• Первичная консультация — 4 000
• Повторная консультация — 2 500

Записаться на прием

Врожденные расстройства начинаются в раннем детстве и сопровождают человека в течение всей жизни, практически не поддаваясь коррекции. Приобретенные расстройства речи всегда имеют патологическую причину, органическую или функциональную. К органическим причинам относятся повреждения структур головного мозга и речевого аппарата. К функциональным — различные факторы внешней среды, временно нарушающие работу нервной системы. Это стрессы, инфекции, травмы, психические болезни.

Выделяют такие виды нарушений речи:

• изменение темпа — ускорение (тахилалия) или замедление (брадилалия);
• гнусавость;
• заикание;
• дислалия или косноязычие — «проглатывание» слогов или букв, невнятная и нечеткая речь;
• афазия или невозможность речи, которая в свою очередь подразделяется на несколько видов — моторная, сенсорная, —
• проводниковая или кондуктивная, акустико-мнестическая, оптико-мнестическая, тотальная;
• дизартрия — нарушение артикуляции;
• олигофазия («мало слов») — состояние после эпилептического припадка, когда человек оглушен пережитыми судорогами, говорит мало и односложно;
• мутизм (молчание);
• дисфония (осиплость) или афония (отсутствие голоса).

Точно определить тип нарушения речи может только врач, для полной диагностики иногда требуется нейролингвистическое обследование, которое выполняет психолог и логопед. Почти всегда нужно изучить особенности кровотока, зоны поражения, места травмы или выявить инфекционный или токсический агент.

Изменение темпа

Нормальный темп речи — это произнесение 10 или 14 слов в минуту. Самая частая причина изменения темпа — эмоции или психические расстройства. Стрессовое воздействие — незнакомая обстановка, общение с авторитарной личностью, спор — могут вызвать как ускорение, так и замедление темпа. Длительное ускорение речи наблюдается при аффективных психозах (старое название — маниакально-депрессивный), других состояниях, когда ускорено мышление. Также ускоряется речь при болезни Паркинсона, сопровождается дрожательным параличом. Страдает ритмичность и плавность произношения.

Медленная речь с малым словарным запасом характерна для лиц с умственной отсталостью или слабоумием, развившимся вследствие разных болезней нервной системы. Слова и звуки растягиваются, произношение нечеткое, формулировки примитивные или неверные.

Гнусавость может быть следствием как смещения перегородки носа, так и параличом мышц неба. Преходящая гнусавость знакома каждому, бывает при сильном насморке. Если нет респираторной инфекции, то гнусавость — повод для срочного обращения к врачу.

Заикание или логоневроз

Развивается у взрослых после сильного испуга или непереносимого стресса на фоне врожденной недостаточности речевого аппарата. Причины могут быть внешне безобидными, но затрагивать важные для человека понятия — любовь, привязанность, родственные чувства, карьерные устремления.

Основа— невротическое расстройство. Часто логоневроз усиливается в ситуациях напряжения — в ответственные моменты, при выступлении на публике, на экзамене, во время конфликта. Несколько неудачных попыток или бестактное поведение окружающих может привести к страху речи, когда человек буквально «замирает» и не может произнести ни слова.

Проявляется логоневроз длинными паузами в речи, повторениями звуков, слогов или целых слов, а также спазмами губ и языка. Попытка «проскочить» трудное место резко усиливает заикание. При этом нет определенных слов или звуков, на которых человек запинается, остановка речи может произойти на любом слове.

Заикание всегда сопровождается дыхательным неврозом, когда происходят дыхательные судороги. Почти всегда наряду со страхом речи человека беспокоит тревожность, снижение самооценки, внутреннее напряжение, потливость, расстройства сна. Нередки дополнительные движения в виде тиков лицевой мускулатуры, движений рук и плечевого пояса. Успешное лечение заикания возможно на любом этапе, важно вовремя обратиться к врачу.

Афазия

Это нарушение структуры речи или понимания ее смысла.

Моторная афазия — признак поражения зоны Брока или нижних отделов лобной доли. Человек понимает обращенную речь, но не может ничего произнести. Иногда прорываются отдельные слова или звуки, чаще нецензурные. Такое расстройство речи почти всегда сопровождается двигательными нарушениями в виде паралича правых конечностей. Причина — закупорка верхней ветви средней мозговой артерии.

Сенсорная афазия — неспособность понимать смысл речи, развивается при повреждении височной извилины полушарий или зоны Вернике. Человек не понимает обращенную речь, однако бегло произносит набор слов, лишенный всякого смысла. Почерк остается прежним, но сути в написанном нет. Часто сочетается с расстройствами зрения, человек своего дефекта не осознает. Причина — закупорка нижней ветви средней мозговой артерии эмболом или тромбом. Проводниковая или кондуктивная афазия — человек понимает речь, но не может ничего повторить или написать под диктовку. Речь состоит из множества ошибок, которые человек настойчиво пытается исправить, но не может. Поражается белое вещество головного мозга надкраевой извилины.

Акустико-мнестическая — человек не может произносить длинные сложные фразы, обходясь минимальным примитивным набором слов. Нужно слово подобрать крайне трудно. Развивается при поражении левой височной области, характерно для болезни Альцгеймера.

Оптико-мнестическая — человек узнает предметы, но не может их назвать и описать. Выпадение из обихода простых понятий обедняет как речь, так и мышление. Развивается при токсических и дисциркуляторных энцефалопатиях, а также опухолях мозга.

Тотальная афазия — нет возможности ни понять речь, ни что-нибудь сказать или написать. Характерно для инфарктов мозга в бассейне средней мозговой артерии, часто сопровождается параличами, нарушениями зрения и чувствительности. При восстановлении кровотока по средней мозговой артерии речь может частично восстановиться.